Золота Орда: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Wise2 (обговорення | внесок) |
||
Рядок 86:
Хоча до Золотої Орди входила частина земель [[Русь|Русі]], татари не асимілюються русько-візантійською культурою, а лише поверхово ісламізуються. [[Ординське іго]] затримувало економічний і культурний розвиток руських земель, послаблювало їх політично, призводило до посилення феодального роздроблення. В землях на заході Русі боротьбу проти Золотої Орди на початку 1240-х очолив [[король Русі]] [[Данило Галицький|Данило I Галицький]]. Проте невдовзі він змушений був визнати владу монголо-татарських ханів, але взагалі [[Галицько-Волинське князівство|галицько-волинські князі]] перебували у меншій залежності від Золотої Орди, ніж землі решти князів на північ від Русі.
Московське князівство васально залежало від Золотої Орди.
У 14 ст. внаслідок розвитку феодальних відносин, міжусобної боротьби монголо-татарських феодалів за ханську владу, посилення визвольної боротьби підкорених і залежних народів військово-політична могутність Золотої Орди поступово занепадала. Хан Золотої Орди [[Берке]] (правив у [[1257]]-[[1266]]) підтримує у [[1265]] болгар проти [[Візантійська імперія|Візантійської імперії]] та вступає в союз з [[Мамелюки|мамелюками]] проти держави [[Ільхани|Ільханів]].
Рядок 92:
За правління [[Менгу-Тимур]]а в [[1266]]-[[1282]] держава стає самостійною від [[Монгольська імперія|Монгольської імперії]], започатковується карбування власної монети. Але з тим у другій половині 14 стотіття Золота Орда починає розпадатись. Скориставшись з феодальної роздробленості руських земель та з ослаблення Золотої Орди, [[Велике князівство Литовське]] поступово з 1363 прилучає до себе Чернігово-Сіверщину, Поділля, Київщину, Східну Волинь, які перебували під монголо-татарським ігом, а польські феодали загарбали Галицьку землю та західну частину Волині. [[Список великих князів литовських|Великий князь Литовський]] [[Гедимін]] першим став титулуватись «королем литовців і русі», а також називав себе «збирачем земель руських». Ключовими в боротьбі литовсько-руських сил проти Золотої Орди стали [[битва на річці Ірпінь]] та [[битва на Синіх Водах]], в результаті яких майже всі українські князівства звільнились від влади Золотої Орди.
До того ж в саму Золоту Орду роздирали міжусобиці. На початку 1360-х татарський [[Темник (військове звання)|темник]] половецького походження [[Мамай (воєвода)|Мамай]] захопив владу. За законами лише чингізид (нащадок [[Чингісхан]]а) міг отримати титул хана, тому Мамай проголосив ханом свого ставленика Абдулу. Більшість татарської знаті та васалів Золотої Орди не визнали його, в тому числі
У 1377 [[Тохтамиш]] за підтримки [[Тимур]]а почав завоювання Золотої Орди, яка знаходилась під владою заколотника. Московські князі, не визнаючи влади Мамая, виступили на боці свого сюзерена чингізида Тохтамиша. Під проводом [[Правителі Росії|великого князя московського]] [[Дмитро Донський|Дмитра Донського]] об'єднані московітські сили у [[Куликовська битва|Куликовській битві 1380]] розгромили військо темника Мамая. Вирішальну роль у битві зіграв засадний полк воєводи Боброка-Волинського. Втім через подальшу непокору
Деякої могутності Золотій Орді вдалося досягнути після об'єднання у [[1378]] з [[Біла Орда|Білою Ордою]]. Але пізніше значних ударів Золотій Орді завдав середньоазіатський правитель [[Тимур]] (походи [[1389]], [[1391]], [[1395]]-[[1396]] на [[Надволжя]], [[Кримський півострів|Крим]] та інші території). Спроби [[Едигей|Едигея]] й інших правителів Золотої Орди припинити розпад і відновити її могутність успіху не мали. Виділилося в кінці 15 століття [[Сибірське ханство]], в кінці 14 — початку 15 століття — [[Ногайська орда]], потім виникли [[Казанське ханство]] ([[1438]]), [[Кримське ханство]] ([[1449]]), в 1460-х — [[Казахське ханство|Казахське]], [[Узбецьке ханство|Узбецьке]], [[Астраханське ханство]].
| |||