Західний фронт (Перша світова війна): відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
правопис, ходять [ногами] [по землі]
мНемає опису редагування
Рядок 55:
{{Театри воєнних дій Першої світової війни}}
{{Західноєвропейський театр воєнних дій Першої світової війни}}
'''За́хідний фронт Пе́ршої світово́ї війни́''' ([[1914]]—[[1918]]) — [[військові дії|воєнні дії]], що тривали на території [[Західна Європа|Західної Європи]] з серпня 1914 до листопада 1918 року під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]]. Географічно Західний фронт (Західноєвропейський театр воєнних дій) охоплював [[Бельгія|Бельгію]], [[Люксембург]], німецькі [[Ельзас]], [[Лотарингія|Лотарингію]] та [[Рейнсько-Рурський регіон|рейнські провінції]], а також північний схід [[Франція|Франції]]. Зі сходу зона бойових дій обмежувалася [[Рейн]]ом, з півночі — [[Нідерланди в Першій світовій війні|нейтральними Нідерландами]], із заходу — морським узбережжям від гирла р. [[Шельда|Шельди]] до гирла р. [[Сена|Сени]] і з півдня — умовною лінією р. Сена—[[Париж]]— швейцарський кордон. Протяжність фронту від річки Шельди до швейцарського кордону сягала 480 км, у глибину доходила до 500 км, від [[Рейн]]у до [[Кале]]. Західна частина театру воєнних дій являла собою рівнину з розгалуженою дорожньою мережею, зручну для маневрування та дій великих військових об'єднань; східна частина  — переважно гірська ([[Арденни]], [[Вогези]], {{нп|Аргоннський ліс|Аргоннський ліс|en|Forest of Argonne}}), що обмежувало свободу маневру військ. Особливістю Західного фронту було промислове значення регіону ([[Вугільна промисловість|вугільні копальні]], [[Залізні руди|залізна руда]], розвинена [[Промисловість|обробна промисловість]]), де точилися затяті бої та щільна насиченість населеними пунктами, важливими об'єктами виробництва, інфраструктури, історичними та [[Культурна спадщина|культурними цінностями]] Західної Європи.
 
[[2 серпня]] 1914 року, ще до офіційного [[оголошення війни]], [[Імперська армія Німеччини]] вдерлася до Люксембургу й здійснила вилазки на територію Франції. Поблизу невеликого французького містечка [[Жоншере]] між німецькими та французькими військами сталася [[стрілянина в Жоншере|перша швидкоплинна сутичка]] на Західному фронті, що призвела до перших втрат у війні<ref>{{Cite web |url=https://silvermedals.net/jules-andre-peugeot-second-person-killed-in-wwi/ |title=Jules André Peugeot — Second Person Killed in WWI |accessdate=28 серпня 2019 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20190828175634/https://silvermedals.net/jules-andre-peugeot-second-person-killed-in-wwi/ |archivedate=28 серпня 2019 |deadurl=no }}</ref><ref>[https://timesmachine.nytimes.com/timesmachine/1916/03/16/104668853.pdf First To Fall For France]</ref>. З початком військових дій німецька армія розпочала широкомасштабний наступ на Західному фронті, [[Німецьке вторгнення в Бельгію|вдершись до нейтральної Бельгії]], а згодом і на північ Франції. Переломним моментом у війні стала [[Битва на Марні (1914)|перша битва на Марні]], а після [[Біг до моря|бігу до моря]] обидві сторони окопалися уздовж звивистої лінії [[Фортифікаційна споруда|укріплених позицій]], котрі простягалися від [[Північне море|Північного моря]] до швейцарського кордону з Францією. Ця лінія залишалася практично незмінною протягом більшої частини війни.
Рядок 77:
Німці не приділяли серйозної уваги англійській допомозі Франції, вважаючи, що [[Кабінет міністрів Великої Британії|британський кабінет]] обмежиться відправленням невеликого [[Британський експедиційний корпус (Перша світова війна)|експедиційного корпусу]], який без особливих зусиль буде розгромлений переважними силами правофлангових німецьких армій<ref name="История Т.1. стор. 187"/>.
 
[[Генералітет]] Німецької імперії планував швидкоплинну війну, оскільки для затяжної війни Німеччина не мала ані достатніх матеріальних засобів, ані людських ресурсів. Перебуваючи у відчутній залежності від ввезення сировини для промисловості та продовольства, керманичі Німеччини усвідомлювали, що за тривалої війни ввезення товарів буде сильно утруднене або навіть взагалі неможливе, і тому побоювалися серйозних економічних ускладнень<ref>История Т.1. стор. 190</ref>. X. Ріттер указував:<blockquote>''Можливість тривалої європейської війни...війни…'' ''начисто заперечувалася начальником генерального штабу з причин економічного характеру»"<ref>А.&nbsp;М.&nbsp;Зайончковский. Стратегический очерк войны 1914—1918 гг., ч. 7. М., 1923, стр. 13.</ref>. За довгочасної війни зростала б також перевага противників Німеччини в живій силі та озброєнні, тому «[[Генеральний штаб Німеччини|німецький генеральний штаб]] не готувався до затяжної війни''.</blockquote>На думку німців, для Німеччини залишався лише один шлях до перемоги&nbsp;— розгромити супротивника швидким і рішучим наступом<ref>«Der„Der Weltkrieg 1914 bis 1918»1918“, Bd. 1, S. 54.</ref>.
[[Файл:Schlieffen_Plan_fr.svg|міні|праворуч|250пкс|[[План Шліффена]]&nbsp;— основний [[План операції|план]] [[Вторгнення (військова справа)|вторгнення]] німецької армії до [[Франція|Франції]] через [[Нейтралітет|нейтральні]] Бельгію та Люксембург]]
 
=== Плани Антанти ===
Уже в 1872 році [[Генеральний штаб Франції|французький генеральний штаб]] розпочав розробку плану зосередження армії на випадок війни з Німеччиною<ref name="История Т.1. стор. 200">История Т.1. стор. 200</ref>. Не маючи достатньо сил для створення великих збройних сил, достатніх для успішної боротьби з могутньою німецькою армією, французький уряд вирішив забезпечити свою безпеку зведенням уздовж кордонів потужних укріплень, насамперед уздовж північно-східного кордону країни. Перші роботи щодо зміцнення кордону почалися вже в 1874 році. [[Французи]] побудували потужну систему фортець, що мала велике стратегічне значення, головними опорними пунктами якої були могутні [[фортеця|фортеці]] [[Верден (Мез)|Верден]], [[Туль]], [[Епіналь]] і [[Бельфор]]. На захід від цієї лінії лежала ще одна смуга укріплень, в районі [[Діжон]]а, [[Реймс]]а, [[Лан (Ена)|Лана]]. У центрі країни перебував укріплений табір [[Париж]]а. Уся система укріплень на 250-кілометровому [[Французько-німецький кордон|франко-німецькому кордоні]] серйозно впливала на розробку не тільки французьких, але і німецьких планів війни<ref name="Зайончковский, стор. 44">Зайончковский A.M. Первая мировая война&nbsp;— СПб.: Полигон, 2002. стор.44</ref><ref>«Der„Der Weltkrieg 1914 bis 1918»1918“, Bd. 12, S. 210—211; «History„History of the Great war… Military operations. France and Belgium»Belgium“, 1917, vol. 1, p. 182.</ref>.
 
Протягом наступних 40 років, аж до серпня 1914 року, у Франції розроблено 17 варіантів планів війни та низка поправок до них. Вже в 4-му і 5-му планах передбачалися два варіанти зосередження, що враховували можливість порушення німцями [[нейтралітет]]у Бельгії та Люксембургу<ref name="История Т.1. стор. 200"></ref>.
 
Точка зору французького генерального штабу на роль Росії в майбутній війні була сформульована наступним чином:<blockquote>''...відволікти…відволікти з французького фронту частину німецької армії, достатню для того, щоб надати французькій армії більше шансів на успіх на початковій стадії кампанії, яку можна очікувати, починаючи з 14-го дня війни»''<ref name="История Т.1. стор. 200"></ref>.</blockquote>Це червоною лінією проходило крізь плани Французької республіки на війну<ref name="Зайончковский, стр. 58">Зайончковский, стр. 58.</ref>.
 
[[План XVII|17-й план]] введено у дію [[15 квітня]] [[1914]], відповідно до нього французька армія втягувалася в Першу світову війну<ref>«Les armées françaises dans la Grande guerre», t. 1, vol. 1, p. 91.</ref>.
Рядок 278:
Британські експедиційні війська, що призначалися для участі у битві на континенті, розпочали зосередження на французькій землі з початком бойових дій на Західному фронті й складалися з двох [[армійський корпус|армійських корпусів]] і однієї кавалерійської дивізії. До [[20 серпня]] [[1914]] року британські війська чисельністю 87 тис. людей з 328 гарматами зосередилися в районі [[Мобеж]], [[Ле-Като-Камбрезі|Ле-Като]]<ref name="Зайончковский, стр. 91-92"></ref>.
 
До кінця оперативного розгортання сил чисельне співвідношення сторін були приблизно однаковим (1 600 000 німецьких військ проти 1 562 000 військ союзників). Однак [[стратегічна ініціатива]] була на боці німців. Їх розгорнуті війська становили майже зімкнуту монолітну силу. Розташування ж союзних військ бажало кращого. Лінія розгортання французьких військ йшла від Вердена на північний захід уздовж [[французько-бельгійський кордон|французько-бельгійського кордону]] і закінчувалася поблизу [[Ірсон|Ірсона]]а. У районі [[Мобеж|Мобежа]]а розгорталися британські війська, бельгійська армія мала свій власний план протидії вторгненню німецьких військ, який не був узгоджений чи взаємопов'язаний з діями інших союзних армій<ref>История Т.1. стор. 245</ref>.
<center>
{| class="toccolours" border="0" cellpadding="2" cellspacing="2"
Рядок 331:
{{main|Прикордонна битва (1914)}}
[[Файл:Battle of Frontiers - Map.jpg|міні|праворуч|250пкс|Карта боїв у Прикордонній битві на Західному фронті. [[7 серпня]]&nbsp;— [[13 вересня]] [[1914]] року.]]
З 21 серпня розпочалися основні бої [[Прикордонна битва (1914)|Прикордонної битви]], головними з яких були [[Битва в Арденнах (1914)|Арденнська битва]] (22-25 серпня), [[Битва за Лоррейн|бої за Лоррейн]] (21-25 серпня), [[Битва біля Шарлеруа|біля Шарлеруа]] (23-25 серпня), [[Битва при Монсі|при Монсі]], [[Бій біля Ле-Като|біля Ле-Като]]. Прикордонна битва стала однією з найбільших битв Першої світової війни&nbsp;— загальна чисельність військ, які брали у ній участь, перевищувала 2 &nbsp;млн осіб<ref>Зайончковский. стор. 110—117</ref><ref>История Т.1. стор. 278—290</ref>.
 
У Арденнській битві [[3-тя армія (Франція)|3-тя]] і [[4-та армія (Франція)|4-та французькі армії]] були розбиті [[5-та армія (Німецька імперія)|5-ю]] і [[4-та армія (Німецька імперія)|4-ю німецькими арміями]], у боях біля Шарлеруа і в операції біля Монса [[британці]] і [[5-та армія (Франція)|5-та французька армія]] зазнали поразки від [[1-ша армія (Німецька імперія)|1-ї]], [[2-га армія (Німецька імперія)|2-ї]] та [[3-тя армія (Німецька імперія)|3-ї німецьких армій]]. 20-22 серпня [[1-ша армія (Франція)|1-ша]] і [[2-га армія (Франція)|2-га французькі армії]], що почали 14 серпня [[Битва за Лоррейн|наступ в Лотарингії]], були розбиті [[6-та армія (Німецька імперія)|6-ю]] і [[7-ма армія (Німецька імперія)|7-ю німецькими арміями]]<ref>{{Cite web |url=https://www.firstworldwar.com/battles/lorraine.htm |title=The Battle of Lorraine, 1914 |accessdate=28 серпня 2019 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20190828181851/https://www.firstworldwar.com/battles/lorraine.htm |archivedate=28 серпня 2019 |deadurl=no }}</ref>.
Рядок 347:
Протягом тижня тривали запеклі бої між противниками, доки не виникла загроза оточення 2-ї німецької армії й 10 вересня німецьке командування віддало наказ на відступ своїх військ на північ до річки [[Ена (річка)|Ена]], по рубежу якої німці перейшли до глухої оборони. Французьке командування, вирішивши, що німецькі війська продовжуватимуть відхід і далі на північ мало не до бельгійського кордону, відважилось продовжувати наступ, маючи головною метою [[охоплення]] правого флангу німецького розташування силами 6-ї армії. Проте наступ союзників ([[Британський експедиційний корпус (Перша світова війна)|БЕК]], 6-та і 5-та французькі армії) зупинила кайзерівська армія, яка міцно закріпилась на командних висотах правого берега [[Ена (річка)|р. Ени]]<ref>{{Cite web |url=https://www.firstworldwar.com/battles/marne1.htm |title=The First Battle of the Marne, 1914 |accessdate=28 серпня 2019 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20190817182628/https://www.firstworldwar.com/battles/marne1.htm |archivedate=17 серпня 2019 |deadurl=no }}</ref>.
 
Загалом у цій битві з обох сторін взяли участь п'ять німецьких і шість союзних армій загальною чисельністю близько 2 &nbsp;млн осіб і понад 6 600 гармат<ref>История Т.1. стор. 297</ref>.
[[Файл:WW1 Western Front at Nieuport.jpg|міні|праворуч|250пкс|«Кінець фронту»&nbsp;— лінія зіткнення сторін вперлася в Ла-Манш поблизу [[Ньївпорт]]а. [[Битва на Ізері]]. Осінь 1914 року]]
 
Рядок 379:
Відповідно й англо-французи, і німці поступово перебудовували систему оборони, переходили від [[Опорний пункт (військова справа)|опорних пунктів]] до суцільних ліній [[окоп]]ів ([[траншея|траншей]]), що обладнувалися у декілька [[Рубіж (військова справа)|рубежів]], віддалених один від одного на відстань до 100—150&nbsp;м. По всьому фронту зводилися [[бліндаж]]і, укриття, [[Перекрита щілина|щілини]], [[Кулеметне гніздо|кулеметні]] і гарматні точки. Між собою окопи зв'язувалися розвиненою системою [[Хід сполучення|ходів сполучення]]<ref>Зайончковский. стор. 333</ref>. Окремі ділянки позицій готувалися до кругової оборони. На головних напрямках можливих атак противника будувалися другі позиції, зводилися відсічні позиції. Глибоко в тилу споруджувалися [[Фортифікаційна споруда|укріплені табори]] і тилові смуги оборони у вигляді однієї-двох ліній вузлів опору, прикритих штучними перешкодами<ref>История Т.2. стор. 51-52</ref>.
 
На початок лютого 1915 року Німеччина тримала на Західному фронті сім армій (з 1-ї по 7-му) і три [[армійська група|армійські групи]] ([[Герман фон Штранц|Штранца]], [[Людвіг фон Фалькенгаузен|Фалькенгаузена]], [[Ганс Геде|Геде]]) у складі 26 корпусів (94,5 дивізій). Загальна чисельність німецьких військ досягала 1,9 &nbsp;млн осіб, 4 000 легких і 1 695 важких гармат.
 
Німецькі сили на Західному фронті групувалися в три стратегічні об'єднання, які можна назвати [[група армій|групами армій]]. Справа наліво: північна ([[4-та армія (Німецька імперія)|4-та]] і [[6-та армія (Німецька імперія)|6-та армії]]), центральна ([[1-ша армія (Німецька імперія)|1-ша]], [[2-га армія (Німецька імперія)|2-га]], [[3-тя армія (Німецька імперія)|3-тя]], [[5-та армія (Німецька імперія)|5-та]]) і південна ([[Армійська група «C» (Німецька імперія)|армійські групи Штранца]], [[Армійська група «A» (Німецька імперія)|Фалькенгаузена]] і [[Армійська група «B» (Німецька імперія)|Геде]])<ref>«Der Weltkrieg 1914 bis 1918», Bd. 8, Karte 2.</ref>. Відповідно до генерального плану на 1915 рік німецьким військам на Західному фронті належало лише оборонятися, не вживаючи ніяких спроб наступу, одночасно розраховувати на перемогу кайзерівських військ [[Східний фронт (Перша світова війна)|на сході]] над [[Російська імператорська армія|російською армією]]<ref>История Т.2. стор. 53-54</ref>.
Рядок 385:
Сили [[Антанта|Антанти]] розмістилися зліва направо: Північна група Фоша ([[Сухопутні війська Бельгії|Бельгійська армія]], [[2-га армія (Велика Британія)|2-га]] і [[1-ша армія (Велика Британія)|1-ша британські]], [[10-та армія (Франція)|10-та французька]], [[3-тя армія (Велика Британія)|3-тя англійська]] і [[6-та армія (Франція)|6-та французька]]), Центральна група Кастельно ([[5-та армія (Франція)|5-та]], [[4-та армія (Франція)|4-та]], [[2-га армія (Франція)|2-га]] і [[3-тя армія (Франція)|3-тя французькі армії]]), Східна група [[Огюст Дюбаї|О. Дюбаї]] (Фортечний район Вердена, [[1-ша армія (Франція)|1-ша]] і [[7-ма армія (Франція)|7-ма французькі армії]]). Союзники збиралися наступати і до кінця січня вони визначили два основних напрямки своїх ударів: силами 10-ї французької та 1-ї британської армій в [[Артуа]] і 4-ї французької&nbsp;— в [[Шампань|Шампані]]<ref>{{Cite web |url=http://internetwars.ru/Calendar-WWI/February-1915/February-1915.htm |title=Календарь первой мировой войны |accessdate=28 липня 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160719052632/http://internetwars.ru/Calendar-WWI/February-1915/February-1915.htm |archivedate=19 липня 2016 |deadurl=no }}</ref>.
 
Усього в 111 дивізій союзників налічували 2,65 &nbsp;млн військових, понад 4 000 легких і до 1 600 важких гармат.<ref>«Les armées françaises dans la Grande guerre», t. 2, p. 329, 330; «Der Weltkrieg 1914 bis 1918», Bd. 8, S. 56</ref>
 
=== Перша шампанська битва ===
Рядок 414:
Вранці [[25 вересня]] 1915 року після багатьох відстрочень франко-британські війська розпочали одночасно чергові широкомасштабні [[Друга шампанська битва|наступи у Шампані]] (східніше [[Реймс]]у) та [[Третя битва при Артуа|поблизу Артуа]] (в районі [[Аррас]]у). На першій ділянці у наступ на фронті 35&nbsp;км перейшли [[2-га армія (Франція)|2-га]] і [[4-та армія (Франція)|4-та французькі армії]], тоді як на Артуа наступали на фронті завширшки 22&nbsp;км французька [[10-та армія (Франція)|10-та]] та британська [[1-ша армія (Велика Британія)|1-ша армії]] генерала [[Дуглас Гейґ|Гейґа]]<ref name="Смирнов, стр. 29">П.&nbsp;С.&nbsp;Смирнов. Прорыв укрепленной полосы, стр. 29.</ref>. Загальне керівництво операцією в Шампані здійснював командувач Центральної групи армій генерал [[Ноель де Кастельно|Кастельно]], а в Артуа&nbsp;— командувач Північної групи військ генерал [[Фердинанд Фош|Фош]]<ref>История Т.2. стор. 77</ref>.
 
Тільки на шампанському напрямку протягом 3,5 діб (22-25 вересня) велася інтенсивна [[артилерійська підготовка]], в ході якої союзна [[артилерія]] випустила до 3 &nbsp;млн снарядів по позиціях німецьких військ<ref name="Смирнов, стр. 29"></ref>. Вогонь коригувався за допомогою 12 [[аеростат]]ів і літаків-коригувальників по [[радіо]]. Після сильного вогневого нальоту артилерії і [[міномет]]ів по першій і другій лініях окопів, маючи у [[Ешелон (військова справа)|першому ешелоні]] 18, а в другому 8 дивізій та в армійському резерві кавалерійські корпуси, перейшли в атаку французькі війська генералів [[Філіпп Петен|Петена]] та [[Фернан Лангль де Карі|Лангля]]<ref>«Les armées françaises dans la Grande guerre», t. 3, p. 432—433.</ref>.
 
Подібно розвивалася операція і в Артуа. У [[10-та армія (Франція)|10-й французькій армії]] генерала [[Огюст Дюбаї|О. Дюбаї]] артилерійська підготовка атаки тривала 5-7 днів (з 18-20 по 25 вересня). [[23 вересня]] літаки і [[дирижабль|дирижаблі]] бомбардували залізничні станції, переправи та інші тилові об'єкти 6-ї німецької армії. [[Атака]] почалася 25 вересня о 12:25 після потужного вогневого нальоту [[артилерія|артилерії]] й мінометів. Але противник чекав на атаку і в перший день бою були захоплені всього одна-дві лінії окопів першої позиції. [[6-та армія (Німецька імперія)|6-та німецька армія]], посилена [[Військовий резерв|резервами]] піхоти і артилерії, вчинила французам запеклий опір<ref>История Т.2. стор. 78</ref>.
Рядок 449:
У червні-на початку липня бої під Верденом розгорнулися з новою силою. Починаючи з кінця червня-початку липня натиск німців під Верденом став слабшати. [[Брусиловський прорив]] на Східному фронті і [[Битва на Соммі|операція Антанти на річці Соммі]] змусили німецькі війська восени перейти до оборони, а [[24 жовтня]] французькі війська перейшли в [[контрнаступ]] і до кінця грудня вийшли на позиції, які займали 25 лютого, відкинувши [[противник]]а на 2&nbsp;км від [[Форт Дуамон|форту Дуамон]]. До [[18 грудня]] французи, вийшовши до своєї колишньої третьої позиції, припинили атаки<ref>История Т.2. стор. 163</ref>.
 
Так завершилася [[Верденська битва]], яка тривала близько 10 місяців. Ця найбільша і тривала операція першої світової війни [[Втрати у Першій світовій війні|коштувала обом сторонам величезних жертв]]&nbsp;— до 1 &nbsp;млн людей. У Верденській «м'ясорубці»<ref>Э. Фалькенгайн. Верховное командование 1914—1916 в его важнейших решениях, стр. 244</ref> перемелено до 120 [[дивізія|дивізій]], у тому числі 69 французьких і 50 німецьких<ref name="Смирнов, стр. 45.">П.&nbsp;С.&nbsp;Смирнов. Прорыв укрепленной полосы. М., 1941, стр. 45.</ref>. З обох сторін боротьба мала характер боїв на виснаження, в ході яких дивізії втрачали до 70&nbsp;% і більше особового складу<ref>Д. Карбышев. Уроки Вердена.&nbsp;— «Техника и вооружение», 1938, №&nbsp;3, стр. 37. </ref>. Боротьба за Верден потребувала величезних матеріальних витрат. Вона перетворилася на матеріальне змагання воюючих сторін. Тільки [[французи]] з 25 лютого по 15 червня витратили до 14,5 &nbsp;млн снарядів, з них до 2 &nbsp;млн снарядів важкої і надважкої артилерії<ref name="Смирнов, стр. 45."></ref>.
 
=== Битва на Соммі ===
Рядок 521:
<blockquote>''«Щоб забезпечити собі у світі таке політичне та економічне становище, яке нам необхідно, ми повинні розбити західні держави»''<ref>«Der Weltkrieg 1914 bis 1918», Bd. 14, S. 15.</ref>.</blockquote>
 
З розгромом російської армії та колапсом Російської держави кайзерівська армія вивільнила колосальну кількість формувань і негайно розпочала перекидання своїх військ зі Східного фронту на Західний. Прагнучи добитися рішучої перемоги над Антантою до прибуття основних сил [[Армія США|американської армії]], німецьке верховне командування зосередило для наступу на Західному фронті 194,5 дивізії, об'єднані в чотири [[група армій|групи армій]]<ref>«Der Weltkrieg 1914 bis 1918», Bd. 14. Beilage 36a.</ref>. Група армій кронпринца Руппрехта ([[4-та армія (Німецька імперія)|4-та]], [[6-та армія (Німецька імперія)|6-та]], [[17-та армія (Німецька імперія)|17-та]] і [[2-га армія (Німецька імперія)|2-га армії]]; 83 дивізії) розташовувалася від узбережжя [[Ла-Манш]]у до [[Сен-Кантен]]а; група армій кронпринца Вільгельма ([[18-та армія (Німецька імперія)|18-та]], [[7-ма армія (Німецька імперія)|7-ма]], [[1-ша армія (Німецька імперія)|1-ша]] і [[3-тя армія (Німецька імперія)|3-тя армії]]; 61 [[дивізія]])&nbsp;— від Сен-Кантена до [[Аргоннський ліс|Аргонну]]; [[4-та армія (Німецька імперія)|5-та армія]] і [[Армійська група «C» (Німецька імперія)|армійська група «С»]] під загальним командуванням [[Макс фон Гальвіц|Гальвіца]] (24 дивізії)&nbsp;— від Аргонну до [[Мозель (річка)|Мозеля]]; [[група армій]] герцога Альбрехта ([[19-та армія (Німецька імперія)|19-та армія]], [[Армійська група «A» (Німецька імперія)|армійські групи «А»]] і [[Армійська група «B» (Німецька імперія)|«В»]]; 26,5 дивізій)&nbsp;— від Мозеля до швейцарського кордону. Загальна чисельність німецьких військ на Західному фронті становила близько 4 &nbsp;млн осіб. Вони мали понад 15 тис. артилерійських гармат, близько 3 тис. [[літак]]ів і 10 танків<ref>«Der Weltkrieg 1914 bis 1918», Bd. 14. S. 678, 720, Beilage 36a.</ref>.
 
Їм протистояли сили Антанти, які мали 176 піхотних і 10 кавалерійських дивізій. Від узбережжя до району північніше [[Іпр]]а оборонялися [[Сухопутні війська Бельгії|бельгійські війська]] під командуванням короля [[Альберт I (король Бельгії)|Альберта]] у складі 12 піхотних і 1 кавалерійської дивізії. Далі до Сен-Кантена і південніше розташовувалися [[5-та армія (Велика Британія)|5-та]], [[3-тя армія (Велика Британія)|3-тя]], [[1-ша армія (Велика Британія)|1-ша]] і [[2-га армія (Велика Британія)|2-га британські армії]] (60 піхотних і 3 кавалерійські дивізії) під командуванням [[Фельдмаршал (Велика Британія)|фельдмаршала]] [[Дуглас Гейґ|Гейґа]]<ref>История Т.2. стор. 442</ref>. Французькі війська (головнокомандувач генерал [[Філіпп Петен|Петен]]) налічували 104 піхотні і 6 кавалерійських дивізій, об'єднаних у три групи армій. Північна група армій під командуванням [[Луї Франше д'Еспере|Франше д'Еспере]] у складі [[4-та армія (Франція)|4-ї]], [[5-та армія (Франція)|5-ї]] і [[6-та армія (Франція)|6-ї армій]] (42 піхотні дивізії) займала фронт від Сен-Кантена до [[Верден (Мез)|Вердена]], Східна група армій (командувач генерал [[Едуар де Кастельно|Кастельно]]) у складі 56 піхотних дивізій&nbsp;— від Вердена до швейцарського кордону. Крім цього 6 піхотних і 6 кавалерійських дивізій під командуванням генерала [[Марі Еміль Файоль|Файоля]] утворювали резервне угруповання, дислоковане на підступах до [[Париж]]у в тилу Північної та частково Східної груп армій<ref>«Der Weltkrieg 1914 bis 1918», Bd. 14, Beilage 37.</ref>. Союзні війська налічували близько 5 &nbsp;млн осіб, близько 16 тис. гармат, понад 3 800 літаків і понад 800 танків<ref>«Les armées françaises dans la Grande guerre», t. 6, vol. 1, p. 226.</ref>.
 
=== Весняний наступ ===
Рядок 575:
Тим часом союзне командування дійшло висновку, що склалася сприятлива обстановка, щоб не гаяти час та перейти в загальний наступ восени 1918 році, а не в 1919 році, як це планувалося раніше<ref>История Т.2. стор. 498—499</ref>.
[[Файл:U.S. Hotchkiss Machine Gun.jpg|міні|праворуч|250пкс|Американська обслуга кулемету [[Hotchkiss M1914]] під час тренувань. [[Фруассі]], 1918 рік.]]
[[26 вересня]] 1918 року після десятигодинної артилерійської підготовки [[4-та армія (Франція)|4-та французька армія]], а через п'ять хвилин після тригодинної артпідготовки і [[1-ша армія (США)|1-ша американська армія]] під прикриттям вогневого валу і за підтримки літаків і танків почали штурм німецьких позицій на фронті від [[Сюіпп (річка)|р. Сюіпп]] до [[Маас (річка)|Маасу]] протяжністю близько 90 &nbsp;км. Зранку наступного дня після нічного [[бомбардування]] почався загальний наступ [[1-ша армія (Велика Британія)|1-ї]] і [[3-тя армія (Велика Британія)|3-ї британських армій]] у районі [[Камбре]]. У перший день вони заглибилися в розташування противника на глибину до 6 &nbsp;км.<ref>P. Турнэс. Фош и победа союзников 1918 г., стр. 201.</ref>
 
[[28 вересня]] після тригодинної артилерійської підготовки, на північ від [[Ліс (річка)|р. Ліс]] почала наступ Фландрська групи армій союзників. 29 вересня південніше 3-ї армії в районі Сен-Кантена і Ла-Фера в наступ перейшли 4-та британська і [[1-ша армія (Франція)|1-ша французька армії]]. На кінець дня [[30 вересня]] [[лінія Зігфрида]] була прорвана на 30&nbsp;км по фронту і на 11&nbsp;км в глибину<ref>P. Турнэс. Фош и победа союзников 1918 г., стр. 201. </ref>. Дезорганізовані німецькі війська під загрозою охоплення з флангів змушені [[2 жовтня]] розпочати відхід з [[Лінія Гінденбурга|позиції Зігфрида]]. Бої тривали майже по всій лінії зіткнення сторін. Під ударами союзних військ німецький фронт оборони тріщав по швах. [[14 жовтня]] наступ союзних військ відновився на всьому фронті від моря до Маасу з новою силою. Відступаючи, німецькі війська руйнували все, що було можливо, особливо мости, залізниці і [[Автомобільна дорога|шосейні дороги]]<ref>История Т.2. стор. 503</ref>.
Рядок 639:
 
=== Підсумки кампанії 1918 року ===
Кампанія 1918 року досягла найбільшого розмаху і напруженості на Західному фронті. [[Військові дії]] тривали майже безперервно протягом 235 днів з [[21 березня]] по [[11 листопада]]. На фронті протяжністю в 400&nbsp;км зіткнулися 6 &nbsp;млн військових<ref>А. Корда, Мировая война Операции на суше в 1918 г, стр. 16.</ref>. Німецькі армії протягом 119 днів з 21 березня по [[17 липня]] провели п'ять [[наступальна операція|наступальних операцій]], в яких взяли участь 254 німецькі піхотні дивізії і 272 союзні дивізії<ref>Н. Варфоломеев. Ударная армия 1918 г. на Западном фронте мировой империалистической войны, стр. 158—159.</ref>. Союзники наступали протягом 116 днів&nbsp;—[[18 липня]] по [[11 листопада]]<ref name="История Т.2. стор. 532">История Т.2. стор. 532</ref>.
 
Наступальні операції німецьких армій не привели до досягнення стратегічної мети&nbsp;— розгрому збройних сил Антанти. Німецьке командування не зуміло правильно використати ті сили, які мали в своєму розпорядженні. Країни Антанти у першій половині кампанії дотримувалися оборонного способу дій<ref name="История Т.2. стор. 532"></ref>.