Вікіпедія

Джованні Боккаччо: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м Відкинуто редагування 46.133.79.201 (обговорення) до зробленого Viiictorrr
Мітка: Відкіт
Немає опису редагування
Рядок 40:
До ранніх творів Боккаччо (неаполітанського періоду) належать: поеми «Філострато» (бл. 1335), «Тезеїда» (бл. 1339-41), роман «Філоколо» (бл. 1336-38), написані на основі сюжетів середньовічних романів. Пізніші твори (Флорентійського періоду): «Ф'єзоланські німфи» (1345), навіяні «Метаморфозами» Овідія, «Амето», і повість «Ф'яметта» (1343). Вершина творчості Боккаччо — «Декамерон».
 
Італійською мовою ним написані «Тезеїда» («La Teseide», перше видання, Феррара, 1475), перша спроба романтичного епосу в октавах; «Любовна візія» («Amorosa visione»); «Філоколо» («Filocolo»), роман, в якому сюжет запозичений зі старофранцузськогостарофранцузького роману «[[Флуар і Бланшфлор]]»; «Ф'яметта» («L'amorosa Fiammetta», Падуя, 1472), зворушлива історія душевних страждань покинутої Ф'яметти;
«Ameto» (Венеція, 1477) — пасторальний роман у прозі й віршах; «Філострато» («Il Filostrato», видання 1480), поема в октавах про історію кохання Троїла і Крессиди; «Il corbaccio про labirinto d'amore» (Флоренція, 1487) — їдкий памфлет про жінок («Корбаччо») (1354—1355, опублікований 1487 року).
 
=== Декамерон ===
Головним твором Боккаччо, що обезсмертив його ім'я, був «Декамерон» (10-денні розповіді) — збірка 100 повістей, розказаних товариством з 7 паній і 3 чоловіків, які під час чуми переселилися до села і там гаяли час цими розповідями. «Декамерон» написаний частково в Неаполі, частково у Флоренції. Сюжети Боккаччо запозичував або зі старофранцузськихстарофранцузьких [[фабліо]] («Fabliaux»), або зі збірки «Cento novelle antiche», а також з сучасних для поета подій. Оповіді написані витонченою, легкою мовою, вражаючим багатством та добором слів та виразів. Усі оповіді дихають життєвою правдою й строкатістю життя. Боккаччо використовував цілий набір схем і прийомів. Він зобразив людей усіх станів, будь-якого віку й характеру, пригоди найрізноманітніші, починаючи від найвеселіших і найкумедніших й закінчуючи найтрагічнішими й найзворушливішими.
 
«Декамерон» перекладений ледь не всіма мовами світу (класичний український переклад Миколи Лукаша), з нього черпали багато письменників, й чи не найбільше [[Вільям Шекспір|Шекспір]]. У французькій літературі традиції Боккаччо розвинула [[Маргарита I (герцогиня Беррі)|Маргарита Наваррська]], створивши свій шедевр, близький за стилем й перейнятий гуманістичним духом французької культури й неоплатонізму — «[[Гептамерон]]». Говорячи про вплив Боккаччо на європейську літературу, варто згадати й [[Франсуа Рабле|Рабле]] та його роман [[Ґарґантюа та Пантаґрюель|«Ґарґантюа та Пантаґрюель»]].
Рядок 72:
* 1350-і: «[[Декамерон]]» ''(Decameron)'', 1349—1352, переглянуто 1370—1371), український переклад — Декамерон. X., 1928
* [[1354]]–[[1355]], сатирична поема проти жіноцтва «Корбаччо» ''(«Il corbaccio о labirinto d'amore»)''
* бл. [[1360]], книга «Життя Данте Аліг'єрі» («Малий трактат на хвалу Данте»), ''«Trattatello in laude di Dante»''; точна назва — «Origine vita е costumi di Dante Alighieri», перша редакція — [[1352]], третьятретя — до [[1372]])
* Цикл лекцій про «Божественну Комедію» (''Argomenti in terza rima alla Divina Commedia''), незавершений
* Трактат «Про гори, ліси, джерела, озера, ріки, болота й моря» («De montibus, silvis, fontibus, lacubus, fluminibus, stagnis seu paludibus et de nominibus maris», початий біля [[1355]]–[[1357]]), написано латиною
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Джованні_Боккаччо