Кавалерідзе Іван Петрович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Leonst (обговорення | внесок) |
Leonst (обговорення | внесок) оформлення |
||
Рядок 40:
[[1910]]–[[1911]] — удосконалював художню майстерність у приватній студії Наума Аронсона ([[Париж]]), відтак повернувся до Києва, щоби взяти участь у конкурсі на найкращий проект [[Пам'ятник княгині Ользі (Київ)|пам'ятника княгині Ользі]]. Від 1912 — художник-декоратор кінофірми П. Тімана та Ф. Рейнгарда.
[[Файл:Пам'ятник Княгині Ользі.jpg|thumb|220пкс|Пам'ятник Княгині Ользі, Київ]]
У лютому [[1915]] мобілізований до російської армії й направлений для проходження служби у 119-й запасний батальйон, дислокований у [[Кіров (Кіровська область)|В'ятці]], а в квітні [[1915]] його перевели до школи прапорщиків у [[Петергоф]] (біля [[Санкт-Петербург|Петербургу]]), згодом — до 3-го Зведеного гвардійського запасного батальйону в [[Пушкін (місто)|Царському Селі]], що стояв на варті біля покоїв останнього російського [[імператор]]а [[Микола II (російський імператор)|Миколи II]] у лютому [[1917]].
[[Файл:Кавалерідзе Іван2.jpg|міні|ліворуч|170пкс|Іван Кавалерідзе. Харків, 1925 р.]]▼
[[Файл:Могила Івана Кавалерідзе.jpg|міні|Могила Івана Кавалерідзе]]▼
В часи Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського, у [[Ромни|Ромнах]], наприкінці жовтня 1918, створив перший повноростовий пам'ятник [[Шевченко Тарас Григорович|Тарасу Шевченку]]. Працюючи там у відділі народної освіти, він викладав малювання у 6 школах, вів міський драмгурток і був головним режисером [[Роменський пересувний робітничо-селянський театр|Роменського пересувного робітничо-селянського театру]] ([[1925]]–[[1930]]).
▲[[Файл:Могила Івана Кавалерідзе.jpg|міні|170пкс|Могила Івана Кавалерідзе]]
Був наділений надзвичайною енергією. Його друзі, [[Огюст Роден]] і [[Шаляпін Федір Іванович|Федір Шаляпін]], підтримували його прагнення сміливого пошуку, творче горіння. За шість років перебування в рідному місті (1917—1923) організував товариство охорони пам'ятників старини, сприяв відкриттю краєзнавчого музею. Залізничники на пам'ятник Шевченку запропонували 40 бочок цементу. Натомість попросили організувати трупу і побудувати театр. Кавалерідзе погодився. Театр був відкритий.
Рядок 60 ⟶ 58:
Помер у [[Київ|Києві]] [[3 грудня]] [[1978]]. Похований на [[Байкове кладовище|Байковому цвинтарі]].
== Скульптура ==
[[Файл:Шевченко, Суми.jpg|thumb|Пам'ятник Шевченкові у Сумах (не існує)
У творчому доробку Кавалерідзе — численні пам'ятники:
* [[Пам'ятник княгині Ользі (Київ)|княгині Ользі]] ([[Київ]], [[1911]]; зруйнований [[1919]], відновлений [[1996]])
* [[Шевченко Тарас Григорович|Тарасу Шевченку]] ([[Ромни]], [[1918]]; [[Полтава]] [[1925]]; [[Суми]], [[1926]] — зруйнований на початку 1960-х рр.(На самому початку «хрущовської епохи», а саме в 1953 р., пам'ятник знесли: [[Микита Хрущов]] побачив у творчості Кавалерідзе прояви «кавказького сепаратизму», плюс генсеку дуже не подобався кубізм.))
* [[Сковорода Григорій Савич|Григорію Сковороді]] ([[Лохвиця]], [[1922]]; [[Київ]], [[1977]])
* [[Пам'ятник Артему (Святогірськ)|Артему]] ([[Бахмут]], [[1924]]; [[Святогірськ]], [[1927]])
Рядок 90 ⟶ 88:
== Кіно ==
▲[[Файл:Кавалерідзе Іван2.jpg|міні|170пкс|Іван Кавалерідзе. Харків, 1925 р.]]
Діяльність у кіно розпочав [[1911]] року. Працював художником, сценаристом і режисером на [[Одеська кіностудія|Одеській]] ([[1928]]–[[1933]]) і [[Кіностудія імені Олександра Довженка|Київській]] ([[1934]]–[[1941]]) кіностудіях.
Рядок 151 ⟶ 148:
Григорій : ''Україну не залишу''
[[Автор]] [[п'єса|п'єс]], які йшли у театрах Харкова, Тернополя, Дніпропетровська, Сум та ін.:
| |||