Авангардизм: відмінності між версіями

В українській музиці 20 ст. вирізняються 2 періоди активного захоплення ідеями авангардизму; 1920-ті — поч.1930-х та 1960-ті. Характерними особливостями музичної творчості стало поглиблене освоєння нових естетичних і творчих ідей, запозичених із західно-європейської практики, а також використання нових виражальних засобів і технік компонування. Представниками міжвоєнного авангардизму в Україні вважаються [[Борис Лятошинський|Б. Лятошинський]], [[Юзеф Кофлер|Ю. КоффлерКофлер]], [[Туркевич-Лукіянович Стефанія Іванівна|С. Туркевич-Лукіянович]], [[Зіновій Лисько|3. Лисько]], К. Шипович. В 1930-х — 1950-х роках музичний авангардизм в Україні не мав можливостей для розвитку, будучи несумісним з естетичною платформою методу [[соцреалізм]]у — єдиного офіційно дозволеного художнього напряму в СРСР. Лише в середині 1960-х років українські композитори отримують можливість вивчати авангардні здобутки західно-єворопейських композиторів. В цей час у Києві виникає група [[Київський авангард]], до якої входили [[Грабовський Леонід Олександрович|Л. Грабовський]], [[Годзяцький Віталій Олексійович|В. Годзяцький]], [[Сильвестров Валентин Васильович|В. Сильвестров]], [[Євген Станкович]], [[Іван Карабиць]]. Саме в їх творах вперше в українській музиці з'явилися авангардні прийоми, що в Європі були опановані ще у першій половині століття. Серед композиторів-авангардистів кінця XX — початку XXІ століття — В. Загорцев, [[Рунчак Володимир Петрович|В. Рунчак]], [[Цепколенко Кармелла Семенівна|К. Цепколенко]], [[Щетинський Олександр Степанович|О. Щетинський]], [[Юріна Людмила Єгорівна|Л. Юріна]], [[Зажитько Сергій Іванович|С. Зажитько]], [[Польова Вікторія Валеріївна|В. Польова]], [[Луньов Святослав Ігорович|Св. Луньов]], [[Пілютіков Сергій Юрійович|С. Пілютіков]], А. Карнак, [[Сергій Ярунський|С. Ярунський]], Г. Немировський, Д. Перцов, О. Безбородько, [[Шимко Олександр Артурович|О. Шимко]] та інші.