Вікіпедія

Лузанівка: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
InternetArchiveBot (обговорення | внесок)
Боти
1 192 901 редагування
Виправлено джерел: 0; позначено як недійсні: 1.) #IABot (v2.0
Немає опису редагування
Рядок 58:
* Гордієнківська Лука займала 70 га.
Ще з XIX століття окремі частини села мають свої неофіційні назви: Центр (Село), Гладкий Яр, Смиківка, Шкрябаківка, Лука, Балабівка, Панський Яр, За цариною.
В ХІХ ст.село було центром Лозанівської волості, до якої ще входили села Сердюківка та Райгород, з кінця XIX ст. село відносилося до Ташлицької волості Черкаського повіту. Станом на 1886 р. в селі проживало 1468 осіб, було 310 дворів, 3 постоялих будинки, 3 водяних млини, 15 вітряків, винокурний завод, цегельня. Цукрове підприємство належало сім'ї відомих цукрозаводчиків-меценатів Терещенків. У кінці ХІХ - на початку ХХ ст. у селі було: дворян - 5 чол. і 4 жін., духовенства - 6 чол., 7 жін., селян - 1149 чол., 1112 - жін., міщан - 16 чол., 14 - жін., євреїв - 4 -чол., 6 - жін. У церковно-приходській школі було 90 учнів. Протипожежних засобів у сільській управі - 4 бочки, 5 гаків (багрів), у панській економії - одна пожежна труба. З охорони - 1 соцький, 8 поліціянських десятників.
Лузанівка XIX століття відома тим, що в [[1845]] р. село відвідав [[Т.Г.Шевченко]], який зупинявся у відомого знавця старожитностей протоієрея Ієремія Семеновича Обидовського. В альбомі 1845 р.є 2 малюнки - № 201 та 202, зроблені в Лузанівці. Жанрова сцена. Ескізи та начерки. Олівець, 1845. Зображені обриси людей та краєвид Лузанівки. Рукою Т.Г. Шевченка зроблено підпис - "Отець Іеремія Обидовський проотоіерей Села Лузановки Черкаського уезду".У цей час в селі проживав відомий "українофіл", видатний польський історик,письменник, літературний критик, фундатор "української школи" у польській літературі Міхал Грабовські. В кінці XX століття в селі було поставлено пам'ятник [[Т.Г.Шевченко|Т. Г. Шевченку]].
 
Димитрівська церква Київської єпархії (Церква во ім'я Великомученика Димитрія) побудована в Лузанівці в 1811 р. місцевим поміщиком Іваном Федоровичем Красовським (Похилевич, 1864). З тих пір 8 листопада в селі відзначається храмове свято "Дмитра". Церква відповідно до штатного розкладу відносилася до 5-го класу, мала свою земельну ділянку. І. Ф. Красовський з дружиною були поховані в церкві, а біля церкви їхні члени сім'ї та інші особи. Будівля церкви камінна, з високою дзвіницею. Остання, за свідченнями очевидців (спогади Бойко К.Г. (1907-1994), була схожа з дзвіницею Києво-Печерської лаври. Над могилами були хороші пам'ятники. В радянський час церква та багато пам'ятників на цвинтарі біля неї були зруйновані. На початку 50-х років XX ст. при потуранні місцевої влади, навіть каміння з могил (склепів) цвинтаря біля церкви розбиралося місцевими мешканцями як будівельний матеріал. На одному з склепів був напис «Генерал Белокопытов», на останках в цьому склепі був військовий одяг з генеральськими лампасами.
 
Після [[1877]] року в селі відкрито церковно-парафіяльну школу на 2 групи. В [1903-1904]] роках відкрито церковно-приходську школу для якої було побудувано приміщення для двох класів. Від неї бере початок нинішня загальноосвітня школа.
 
У [[1905]] році в Лузанівці відбувся [[страйк]] під керівництвом Х. М. Махненка і В. Г. Гордієнка. [[Селяни]] вимагали розподілу поміщицьких земель. Виступ було придушено, а його керівників [[арешт|заарештовано]].
 
До 1917 р. в селі була економія пані Єфросинії Сахновської. Територія економії розпочиналася від місця сучасного цвинтаря і тягнулася в східному напрямку до річки. В економії під час жнив працювали механічні молотарки. Тут були будівлі для збереження зерна, конюшня, воловня та інші господарські і житлові будівлі. Воловня була двоповерхова, причому по похилому насипу на другий поверх заїздили возами, запряженими волами. Працював цегельний завод, який виробляв дуже міцну, червоного кольору, випалену цеглу з штампом «ЕС» на кожній цеглині, що було клеймом якості Є. Сахновської. За радянських часів все це було знищене уже в кінці 40-х років XX ст. на місці господарства розкинулося рівне чорноземне колгоспне поле без будь-яких слідів такого великого господарства. Від місця, де зараз розташований сільський будинок культури та нижче Димитрівської церкви, був дуже гарний парк з різних деревних порід, в тому числі екзотичних, з фонтанами, скульптурами, який тягнувся вниз до набережної великого ставка в заплаві річки Сирий Ташлик. В ставку росли красиві білі та жовті водяні лілії, плавали лебеді та інші водоплавні птахи. Це було місце відпочинку відкрите для всіх мешканців села. Під час Першої світової війни у 1915 р. поміщиця Є.М.Сахновська заснувала благочинну організацію і власним коштом утримувала військовий шпиталь у якому лікувалися поранені воїни.
 
Рядок 119 ⟶ 116:
 
Горліс-Горський Ю. Холодний Яр. — Черкаси: Відлуння-Плюс, 2005.- 415 с.
Державний архів Черкаської області: Анотований реєстр описів. – Т. 1: Фонди дорадянського періоду. – Київ, 2006. – 358 с. (с.70- Лозанівка).
 
Діяльність громадських організацій і товариств у справі допомоги військовим та цивільному населенню в Україні у роки Першої світової війни ДО 100-РІЧЧЯ ПОЧАТКУ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ 21 (1914–1918 рр.) // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. – Вип. 4. – С. 155–182.
 
Рядок 125 ⟶ 122:
 
Макаренко Д. Є., Ротман Р. Н. Нові дані про палеоцен північно-східної частини Українського щита // Геол. журн. — 1966.- Т.26, № 1.- С. 42-51.
Мариновський Ю.Ю. ЧЕРКАСЬКА МИНУВШИНА – 2001. Документи і матеріали з історії Черкащини. Альманах.-м. Черкаси “Відлуння-Плюс” 2001. – с.104.
 
Нечаєнко О. М., Нікітченко І. М. Літолого-стратиграфічна характеристика райгородської світи раннього палеоцену// Регіональні проблеми літології. ДП НАК «Надра України» Центрукргеологія, Черкаси, 2010.- С.72-80.
 
Похилевич Л. І. Сказання про населені місцевості Київської губернії . — Київ: Києво-Печерська лавра. — 1864.
ф.280 о.2. д.370 Ревизские сказки о помещичьих крестьянах Черкасского уезда за 1816 г. (часть 2) 645 л. Стр.408 с.Лозановка Аксении Красовской.
 
 
Репресовані вчителі Черкащини. https://web.archive.org/web/20120826190453/http://www.volya.ck.ua/forum/viewtopic.php
«Спілка краєзнавців Кам'янщини» (http://kamkraeznavec.at.ua/news/richnicja_golodomoru_1932_1933_rr/2011-11-26-19).
 
Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів в 10 томах.- К., 1961- Т.7. Живопис, графіка 1830-1847.- Кн. 2.
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Лузанівка