Відкрити головне меню

Зміни

Після розформування, С. Трохимчуку вдається втекти до України. Він повертається на рідну Рівненщину, де відновлює зв'язки з ОУН (б). Наприкінці 1942 року, з посиленням режиму німецькою окупаційною владою, починає ряд заходів зі створення загонів народної самооборони, що згодом стане основою для розгортання на її базі сотні УПА. Загін досить швидко набирав у кількості, адже Тучин, де провадив свою діяльність Трохимчук (тепер уже під псевдо «Недоля»), мав досвід організованого тут улітку цього ж року загону УНРА керівником ОУН (б) на Волині [[Робітницький Володимир|В. Робітницьким]]<ref>Патриляк І. К., Боровик М.&nbsp;А.&nbsp;Україна в роки Другої світової війни: спроба нового концептуального погляду. Ніжин, 2010.&nbsp;— 590 с., С.325</ref>. Згодом, курінь «Недолі» носитиме ім'я саме цього видатного підпільника.
 
24 березня 1943 року сотня «Недолі» вкупі з сотнями «[[Сотня Жука|Жука]]» (сотенний [[Бричко Йосип]]), «[[Сотня Очмани|Очмани]]» (сотенний [[Шевчук Дмитро Несторович]]) та «[[Сотня Клена|Клена]]» (сотенний [[Новак Григорій Онисимович]]), всього чисельністю близько 200 бійців УПА, [[Боротьба УПА проти німецьких окупантів#Звільнення в'язнів концтабору Осада Креховецька весною 1943|здійснили відчайдушний напад]] на німецький [[концтабір]] [[Осада Креховецька]] й звільнили 176 в'язнів концтабору. Концтабір знаходився у селі [[Нова Українка (Україна)|Нова Українка]] (сучасна назва) [[Рівненський район|Рівненського району]] й охоронявся німцями та [[поляки|поляками]].<ref name="Боротьба УПА"/>
 
Наприкінці серпня 1943, С. Трохимчук по домовленності із охороною, вивозить з німецьких складів зброю, що розміщалась в селі Городище (Рівненський район): чотири підводи гвинтівок і одну підводу боєприпасів до них<ref>Денишук О. C. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. Хронологія подій у 2-х томах. Т.l: Волинь. Рівне: ППДМ. 2008.&nbsp;— 448 c., С. 111.</ref>. Перед жнивами, в Тучині спалюється будинок крейсляндвітра разом з документацією на відправку населення у Німеччину та на здачу продуктів. Після цього нападу гітлерівці, у відповідь, розстріляли родину Кликів в Тучині&nbsp;— п'ять осіб.<ref> Литвинчук Д. Від Горині до Колими&nbsp;— Рівне: «Азалія», 1998.&nbsp;— 39 с., С. 14</ref>. Через короткий час, відділ «Недолі» роззброїв німців (близько 15 осіб) у бункері в містечку Тучин. Бою і жертв не було<ref>Денишук О. C. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. Хронологія подій у 2-х томах. Т.l: Волинь. Рівне: ППДМ. 2008.&nbsp;— 448 c., С. 145.</ref>. Масштаби впливу С. Трохимчука на ситуацію в Тучинському районі можна відтворити за спогадами очевидця: «Недолі», на противагу німецькій, вдалося організувати свою адміністративно-господарську владу<ref> Литвинчук Д. Від Горині до Колими&nbsp;— Рівне: «Азалія», 1998.&nbsp;— 39 с., С. 14</ref>.