Вікіпедія

Гальба: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
шаблон, уточнення
Рядок 28:
 
== Прихід до влади ==
Так складалися справи, коли в 68 р.році супроти Нерона підняв повстання [[претор]] Галлії [[Юлій Віндекс]]. Після того, як Віндекс почав відкриту війну, він написав Гальбі, закликаючи його прийняти верховне правління. Чутки про це розповсюдилися заздалегідь і зібрали величезну кількість людей, що бажали перевороту. Цього разу Гальба імператорський титул не прийняв, він погодився послужити вітчизні, і назвав себе не Цезарем і не імператором, а полководцем римського [[Сенат|сенату]] й народу. Багато намісників відреклося від Нерона, і майже всі прийняли сторону Гальби, але Вергіній, начальник германських легіонів в Галлії, оголосив, що він і сам не прийме верховного панування, і нікому не дозволить отримати його попри волі та вибору сенату. Він виступив проти Віндекса і розбив його в завзятому бою. Втративши 20 000 солдат, Віндекс покінчив життя самогубством. Стурбований цим, Гальба повернувся до Іспанії і почав чекати, чим це все закінчиться. У червні прийшла звістка, що Нерон покінчив із собою, а сенат проголосив Гальбу імператором. Тоді Гальба склав звання легата, прийняв ім'я Цезаря і вирушив у дорогу. ВУ Галлії до нього приєднався Вергіній, який, отримавши постанову сенату, визнав Гальбу [[Римські імператори|імператором]] і привів до присяги на вірність йому свої легіони.▼
 
▲Так складалися справи, коли в 68 р. супроти Нерона підняв повстання [[претор]] Галлії [[Юлій Віндекс]]. Після того, як Віндекс почав відкриту війну, він написав Гальбі, закликаючи його прийняти верховне правління. Чутки про це розповсюдилися заздалегідь і зібрали величезну кількість людей, що бажали перевороту. Цього разу Гальба імператорський титул не прийняв, він погодився послужити вітчизні, і назвав себе не Цезарем і не імператором, а полководцем римського [[Сенат|сенату]] й народу. Багато намісників відреклося від Нерона, і майже всі прийняли сторону Гальби, але Вергіній, начальник германських легіонів в Галлії, оголосив, що він і сам не прийме верховного панування, і нікому не дозволить отримати його попри волі та вибору сенату. Він виступив проти Віндекса і розбив його в завзятому бою. Втративши 20 000 солдат, Віндекс покінчив життя самогубством. Стурбований цим, Гальба повернувся до Іспанії і почав чекати, чим це все закінчиться. У червні прийшла звістка, що Нерон покінчив із собою, а сенат проголосив Гальбу імператором. Тоді Гальба склав звання легата, прийняв ім'я Цезаря і вирушив у дорогу. В Галлії до нього приєднався Вергіній, який, отримавши постанову сенату, визнав Гальбу [[Римські імператори|імператором]] і привів до присяги на вірність йому свої легіони.
 
== Правління і смерть ==
Рядок 36 ⟶ 35:
Найнебезпечнішою для нього була ненависть солдат та [[Преторіанська гвардія|преторіанців]]. Багато з них взяли участь у повстанні проти Нерона, спокусившись на щедрі обіцянки своїх начальників. Але за їх зраду Гальба їм нічого не заплатив. Коли ж [[Принцепс|принцепсу]] повідомили, що солдати незадоволені та обурені його скупістю, він відповідав, що звик набирати, а не купувати воїнів. Цим він настроїв проти себе легіони в усіх провінціях.
 
Найбільше нарікали війська у Верхній Германії. Під час січневих календ 69 р.року вони відкрито повстали та проголосили імператором префекта Нижньої Германії [[Вітеллій|Вітеллія]]. Коли Гальба дізнався про переворот, він оголосив своїм прихильникам, що не можна більше баритися із призначенням наступника. Гальба знав, що деякі з його друзів підтримували Долабеллу, а всі інші — [[Отон|Марка Отона]]. Але сам він не схвалював ні того, ні іншого. Гальба послав за Пізоном, молодим чоловіком, від природи обдарованим усіма моральними чеснотами, але особливо славетним чистотою та суворістю життя, і усиновив його. Більш за всіх ця новина вразила Отона. Побачивши крах усіх своїх надій, він з палкого прихильника Гальби став його найзапеклішим ворогом. Проте, обдумавши свій стан, він вирішив, що діючи швидко і рішуче, він може ще й навіть зараз досягти своєї мети. У той самий день від розпочав переговори з преторіанцями і за чотири дні встиг підготувати заколот проти Гальби.
Преторіанці доставили Отона до табору, і там він був проголошений імператором. Про те, що сталося, відразу повідомили в [[Палатин]] Гальбі. Деякий час він вагався, не знаючи, що робити. З міста надходили найсуперечливіші чутки, але Гальба повірив сприятливим для нього новинам, сів у ноші й крізь великий натовп народу відправився на [[Римський Форум|Форум]]. У цей час туди увірвалася [[кіннота]] заколотників. Натовп розбігся, а преторіанці кинулися до нош принцепса. Носії випустили їх з рук, і Гальба вивалився на землю. Кажуть, що оточений з усіх боків ворогами, він сам підставив їм горло, промовивши: «Вбийте мене, якщо це необхідно для держави». На нього обрушилися численні удари, і навіть після того, як він був мертвий, солдати продовжували рубити та колоти знівечене тіло. Якийсь солдат відрубав у трупа голову і підніс її Отону. Отон віддав її обозникам і харчевникам, і вони, бавлячись, довго носили її на списі по табору.
Рядок 42 ⟶ 41:
== Джерела ==
* [http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/Monarh1/index.php К. Рыжов. Все монархи мира. Древняя Греция. Древний Рим. Византия.] {{ref-ru}}
 
{{Римські консули 15-37 н.е.}}
{{Римські консули 69-95 рр.}}
{{Римські імператори}}
{{Нормативний контроль}}
{{Бібліоінформація}}
 
[[Категорія:Римські імператори]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Гальба