Відмінності між версіями «Андрей (Шептицький)»

226 байтів вилучено ,  10 місяців тому
прибрав зайві однакові посилання - досить одного на сторінці
(Лінки)
(прибрав зайві однакові посилання - досить одного на сторінці)
}}
 
''Митрополит'' '''Андре́й Шепти́цький''', [[Василіяни|ЧСВВ]] (мирське ім'я '''Рома́н Марі́я Алекса́ндер Шепти́цький'''; [[29 липня]] [[1865]], село [[Прилбичі]]&nbsp;— [[1 листопада]] [[1944]], [[Львів]])&nbsp;— український релігійний діяч, [[Граф (титул)|граф]]. [[Єпископ]] [[Українська греко-католицька церква|Української греко-католицької церкви]]; від [[17 січня]] [[1901]] до смерті&nbsp;— [[Предстоятелі Української греко-католицької церкви|Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський]]&nbsp;— предстоятель [[Українська греко-католицька церква|Української греко-католицької церкви]]. Належить до знатного галицького роду [[Шептицькі|Шептицьких]]. [[доктор наук|Доктор]] [[право|права]]. За мудрі настанови й великі труди він отримав багато народних імен: ''Український Мойсей, Духовний будівничий, Провідник української нації, Великий митрополит''<ref>''Івасів Роман''. Скарби Шептицького // [[Галичина (газета)|Галичина]].&nbsp;— 2015.&nbsp;— 30 липня.&nbsp;— (Національні світочі).</ref>.
 
За час свого служіння значно розбудував греко-католицьку церкву як в Україні, так і за кордоном. Будучи одним із найбагатших людей Галичини, щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства, надавав стипендії молодим митцям. У 1905 році заснував [[Національний музей у Львові]] і придбав для нього велику кількість експонатів. Підтримував українську економічну діяльність, сприяв відкриттю кооперативів. Як Галицький митрополит був депутатом [[Парламент Австрії|Віденського парламенту]] та [[Галицький сейм|Галицького сейму]], які однак не часто відвідував.
Подружжя Шептицьких мало семеро синів. Перший син Стефан помер у віці 2-х років, Єжи (Юрій)&nbsp;— 17-ти років. Третім сином Шептицьких став Роман, відомий як Андрей Шептицький. Четвертий&nbsp;— Казимир&nbsp;— успішний адвокат, який у 43 роки полишив світську кар'єру та став [[Студити|монахом-студитом]] і відомий як [[Климентій Шептицький]]. П'ятий&nbsp;— Александр. Шостий&nbsp;— [[Станіслав Шептицький|Станіслав]]&nbsp;— офіцер Генерального штабу і [[військовий аташе]] [[Австро-Угорщина|Австро-Угорської імперії]] в [[Рим]]і перед [[Перша світова війна|Першою світовою війною]], потім став генералом польської армії. Сьомий&nbsp;— Леон&nbsp;— у 1939 році під час [[Вторгнення СРСР до Польщі (1939)|першого російсько-більшовицького вторгнення]] був замордований [[Більшовики|більшовиками]] у Прилбичах <!--чи в Замості?-->разом із дружиною<ref name="korol" />.
 
Про ранні роки життя Митрополита відомо з книги спогадів його матері [[Шептицька Софія Олександрівна|Софії Шептицької]]. Зокрема вона зазначає, що в дитинстві Роман вирізнявся сумирною вдачею, любов'ю до молитви, до якої вмів пробудити любов серед оточення.
 
{{Цитата|''[[Вервиця]]&nbsp;— це було його перше апостолування в родині; чи він намовляв своїх братів, чи навчав, чи може вони самі йшли за його прикладом, не знаю, але без будь-якого впливу з мого боку за деякий час я побачила, що кожний з них має завжди [[Вервиця|вервицю]] в кишені, що молиться на ній і що засипляє з нею, обмотаною довкола ручки. Пишу про це, що я бачила і як я цю річ зрозуміла.''|розмір=50||''[[Шептицька Софія|Софія Шептицька]]|''|. Молодість і покликання о.&nbsp;Романа Шептицького<ref name="sofia1">''Молодість і покликання о.&nbsp;Романа Шептицького'' // Свічадо, 2009.&nbsp;— С.&nbsp;17–39.</ref>}}
 
Софія Шептицька зазначає, що близько 8 років Роман принципово відмовився від [[брехня|брехні]], зробивши це, на її погляд, цілком свідомо, а не [[інстинкт]]ивно. До того ж він на той час, за словами матері, добре відчув, що таке страждання та жертва любові для ближнього.
 
{{Цитата|''Хлопці мали [[Набій Флобера|фльоберт]], з якого під час проходів наперезміну стріляли. Було постановлене, що кожний з них діставав щоденно по п'ять набоїв. Ці стріли були кульмінаційною точкою розваги, а скільки розмов поплило кожної днини, при чому щастя бувало захмарене лише кожушками, які я казала брати зі собою на довші прогулянки; коли один мав стріляти, заки натрапили на «звірину», тоді другий мав нести його кожушок. Отож у день св. Юрія&nbsp;— «Ама» босоніж підбіг до Ізя, кажучи до нього (по-французьки): «Слухай Юрку, я не міг Тобі нічого купити на Твої їм'янини, але ось маєш усі мої сьогоднішні набої, Ти зможеш стріляти під час цілісінької довгої прогулянки, бо знаєш, нині не буде лекції, а я нестиму Твій кожушок»!''|розмір=50||''[[Шептицька Софія|Софія Шептицька]]|''. Молодість і покликання о. Романа Шептицького<ref name="sofia1"/>}}
 
 
29 червня 1888&nbsp;р. граф Ян та графиня Софія супроводили сина до [[Монастир святого Онуфрія (Добромиль)|Добромильського монастиря]] отців [[василіяни|Василіян]]. [[13 вересня]] [[1888]]&nbsp;р. Роман склав перші чернечі обіти і прийняв ім'я Андрей. Від жовтня 1888 до червня 1891 брат Андрей, проживаючи у Краківській Єзуїтській обителі на площі св.&nbsp;Варвари, відвідує університетські курси з [[Теологія|богослов'я]] та [[Філософія|філософії]]. Упродовж [[Великий піст|Великого посту]] 1891 року, як пише у своїх спогадах Софія Шептицька, брат Андрей харчується лише раз на день:
 
{{Цитата|''В половині великого посту отець Карло Кочоровський Ч. І. перестеріг мене, що брат Андрей їсть лише один раз на день, а ранком і у вечорі випиває тільки склянку чаю, що уважає нечуваним умертвленням в його віці, рості й при теперішній виснажливій праці. Причому ректор колегії, який знав оцю гарячу аскетичну душу, дозволяв йому на всі можливі пости.|розмір=50||''[[Шептицька Софія Олександрівна|Софія Шептицька]]|'' Молодість і покликання о.&nbsp;Романа Шептицького<ref name="sofia2">''Молодість і покликання о.&nbsp;Романа Шептицького'' // Львів: Свічадо, 2009.&nbsp;— С.&nbsp;157–168.</ref>}}
 
У червні 1891&nbsp;р. супроводжував у [[Герцогство Буковина]] французького [[прелат]]а, де ознайомився з життям буковинських [[Старообрядництво|старовірів]]<ref name="korol" />.