Відкрити головне меню

Зміни

388 байтів додано ,  1 місяць тому
Виправлено джерел: 3; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0
Дослiдники виділяють два періоди існування хортицького поселення. У нижньому, домонгольському [[Культурний шар|шарі]] пам'ятки, датованому Х&nbsp;— XII&nbsp;ст., досліджені порівняно невеликі прямокутні житла з глинобитними печами у кутку. Матеріальна культура цього часу мала багато спільного з руською. Населення&nbsp;— нащадки [[Алани|аланоболгар]] та [[Уличі|слов'ян-уличів]] [[Хозарський каганат|Хозарського каганату]], вихідці з Русі та зубожілі, вимушені покинути кочування половці&nbsp;— сповiдували, iмовiрно, [[християнство]]. Мешканцi харчувалися з [[Рибальство|рибальства]], [[Землеробство|землеробства]], [[Тваринництво|скотарства]] та [[полювання]], про що, зокрема, свідчать знахідки кісток вівці, кози, бика, коня, свині, [[тур]]а, свійських та диких птахів, а також собаки й кота. Відсутність укріплень говорить про те, що бродники старалися підтримувати мирні та взаємовигідні стосунки із сусідами&nbsp;— [[Кочівники|кочовиками]] й Руссю<ref name="ReferenceC">Шевченко Т.&nbsp;К.&nbsp;До історії питання про виникнення Запорозької Січі (дослідження поселення Х-ХІV&nbsp;ст. на о. Хортиці // Матеріали Першої республіканської науково­практичної конференції «Проблеми історії запорозького козацтва в сучасній історичній науці та музейній практиці».&nbsp;— Дніпропетровськ, 1990.&nbsp;— С. 202—203</ref>;<ref>Сміленко А.&nbsp;Т.&nbsp;Слов'яни та їх сусіди у Степовому Подніпров'ї.&nbsp;— Киïв: Наукова думка, 1975.&nbsp;— 212 с. (с. 178—198)</ref>. З торговельною дiяльнiстю мешканцiв Хортицi можна пов'язати знахiдку [[Амфора|амфори]] ХI&nbsp;ст., вимитоï з урвища на узбережжi [[Новий Дніпро|Нового Днiпра]] у 1948&nbsp;р. На ïï тулубi є напис «хрон» чи «[[Хрін звичайний|хрен]]»<ref>Пешанов В.&nbsp;Ф.&nbsp;Амфора з написом з о. Хортиця // Археологія.&nbsp;— Киïв, 1970.&nbsp;— Т. XXIII.&nbsp;— С. 219—220 (с. 220)</ref>.
 
Верхнiй шар поселення на озерi Осокоровому датується ХIII-ХIV&nbsp;ст. й належить до часiв [[Золота Орда|Золотоï Орди]]. Автори розкопок стверджують, що у 1970-i рр. ними тут були дослiдженi дуже великі «[[Дружина (військо)|дружинні]]» приміщення площею до 180 м². Серед знахiдок&nbsp;— фрагменти чавунних казанів, залізні ножі, кінцівки стріл, підпружні пряжки, уламки глиняного посуду, переважно амфор, а також срібні монети ханів Золотої Орди&nbsp;— [[Джанібек]]а (1344—1349) та [[Кільдібек]]а (1361—1363). Розкопані також залишки металургійної майстерні, де знайдено багато [[шлак]]ів, [[флюс]]ів, шматків [[Залізні руди|залізної руди]], [[Тигель|тиглів]] та шматків печини від розібраних [[Горно|горен]]<ref name="ReferenceC"/>. Поряд із неукрiпленним поселенням були відкриті залишки невеликого [[Городище (укріплення)|городища]] ІІ пол. XIV&nbsp;— поч. XV&nbsp;ст., оточеного земляними валами, ровами та дерев'яним палісадом. Тут, зокрема, були розкопані юртоподібні житла та знайдено багато уламків посуду, характерного для золотоординських міст і сіл: амфор, глечиків, тарілок, полив'яних [[Піала|піал]], чавунних [[казан]]ів. Iмовiрно, в той час, як Нижнє Поднiпров'я входило до володiнь беклярибека [[Мамай (темник)|Мамая]], у городищi мешкали представники мiсцевоï ординськоï елiти. Згодом, як припускають дослiдники, городище було зруйноване пiд час погрому Золотоï Орди вiйськами самаркандського емiра [[Тимур|Тамерлана]] у 1395-96 рр. Частина знахiдок з верхнього шару поселення може бути датована початком XV&nbsp;ст. Це дало привiд припустити, що пiсля того, як у 1397&nbsp;р. великий князь литовський [[Вітовт|Вітовт Кейстутович]] домовився з ординським ханом [[Тохтамиш]]ем про передачу [[Велике князівство Литовське|Литві]] земель між Дніпром та [[Дністер|Дністром]], на Хортицi була залишена прикордонна литовська залога<ref>Ильинский В. Е., Козловский А.&nbsp;А.&nbsp;Золотоордынское поселение на о. Хортица // Древности Степного Причерноморья и Крыма.&nbsp;— Запорожье, 1993.&nbsp;— № ІV.&nbsp;— С. 250—263. (с. 250—260)</ref>. З господарською дiяльнiстю мешканцiв острова пов'язанi знахiдки на днi Старого Днiпра (у 1984 та 2012&nbsp;рр.) двох дубових човнiв-довбанок, датованих ХIV-XV&nbsp;ст.<ref>Мордовськой М. М., Шаповалов Г.&nbsp;І.&nbsp;Середньовiчнi човни-довбанки хортицького типу з Днiпра // Музейний вiсник.&nbsp;— Запорiжжя, 2015.&nbsp;— №&nbsp;15.&nbsp;— С. 22-25 (с. 22-24)</ref>. Iснує недостатньо аргументоване припущення про те, що острiв Хортиця й «мiсто» на ньому позначене на картi венецiйця [[Фра Мауро]], створенiй у 1459&nbsp;р.<ref>Сокульський А.&nbsp;Л.&nbsp;Острiв Хортиця та його iсторико-культурне значення в процесi виникнення i становлення запорозького козацтва. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук.&nbsp;— Переяслав-Хмельницький, 2014.&nbsp;— 42 с. (с. 14)</ref>. Деякi дослiдники припускають, що бродники (мешканцi поселень, подiбних Хортицькому) могли бути предками [[Запорозькі козаки|запорозьких козаків]], а саме згадане поселення&nbsp;— прообразом першоï [[Січ|Сiчi]]<ref>Петров О.&nbsp;О.&nbsp;До питання про бродницьку теорію походження козацтва // Заповідна Хортиця.&nbsp;— Запоріжжя, 2010.&nbsp;— С. 136—138</ref>;<ref>Сокульський А.&nbsp;Л.&nbsp;Раннє козацтво і Хортицька Січ // Заповідна Хортиця.&nbsp;— Запоріжжя: Дике Поле, 2006.&nbsp;— Вип. 1.&nbsp;— С. 209—217 (с. 213—214)</ref>. Сучасний меморiальний комплекс, створений на мiсцi цього поселення, носить украïнiзовану назву «Протовче»<ref>Протовче.&nbsp;— [Електронний ресурс].&nbsp;— Режим доступу: http://ostriv.org/xorticya1/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180828035526/http://ostriv.org/xorticya1/ |date=28 серпня 2018 }}</ref>.
 
У рiзних урочищах Хортицi вiдомi ще шiсть iнших, менших за розмiром поселень IХ-ХIV&nbsp;ст. У балцi Наумовiй на узбережжi Старого Днiпра дослiджено [[Юрта|юртоподібне]] кочівницьке житло ХII-ХIV&nbsp;ст.<ref>Стародавня Хортиця. Доба середньовiччя.&nbsp;— Запорiжжя: Нацiональний заповiдник «Хортиця», 2012.&nbsp;— 31 с. (с. 1-2)</ref>. До 1830-х рр. на курганах у середнiй та пiвденнiй частинi острова стояли три половецьких монументи («[[Баби половецькі|кам'янi баби]]»)&nbsp;— два жiночих та один чоловiчий<ref>Новицький Я.&nbsp;П.&nbsp;Острів Хортиця на Дніпрі, його природа, історія, старожитності.&nbsp;— Запоріжжя: АА Тандем, 2018.&nbsp;— 112 с. (с. 35)</ref>.
 
=== Вплив на Хортицю Каховського водосховища ===
У 1950—1956&nbsp;рр. у місті [[Нова Каховка]] [[Херсонська область|Херсонської області]] було споруджено [[Каховська ГЕС|Каховську ГЕС]]. Підняттям рівня води у верхньому б'єфі на 16&nbsp;м було утворено величезне [[Каховське водосховище]], у хвостовій частині якого опинилася Хортиця<ref>Каховское водохранилище // Большая советская энциклопедия.&nbsp;— Москва, 1973.&nbsp;— Т. 11 : (Италия&nbsp;— Кваркуш).&nbsp;— С. 548</ref>. Згідно даних карт 1945 та 1992&nbsp;р. пiдйом води у Дніпрі вiдносно рiвня Чорного моря в районi острова у зв'язку з цим склав близько 2,4&nbsp;м.<ref>[http://ostriv.org/karta-1992-roku/ Топографическая карта Главного Штаба 1992 г. Фрагмент. Аркуш L-36-II. Масштаб 1:100000] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180615075454/http://ostriv.org/karta-1992-roku/ |date=15 червня 2018 }}; [http://ostriv.org/vijskova-karta-1945-roku/ Вiйськова карта РСЧА, 1945 рiк. Фрагмент.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171130134601/http://ostriv.org/vijskova-karta-1945-roku/ |date=30 листопадааа 2017 }}</ref>. Це спричинило великі зміни у [[Топографія|топографії]] річки. У II пол. 1950-х рр. зникли багато маленьких скель мiж Днiпрогесом i Хортицею, збільшилася площа плавневих озер острова, з'явилися новi&nbsp;— Щуче, Вербове, Качаче, Тепле тощо). Всi вони з'єдналися протоками одне з одним та з Новим i Старим Днiпром. На озерах з'явилися також новi острови&nbsp;— Пiвденний, Схiдний, Довгий, Чорного Шулiки, Захiдний, також урочище Середнiй Виступ. Пiзнiше, протягом кiлькох десяткiв рокiв, мiсцевi мешканцi дали назви цим новим об'єктам, й тiльки на початку XXI&nbsp;ст. вони були зафiксованi на туристичних схемах<ref>Власов О. Нацiональний заповiдник «Хортиця». Краєзнавчо-туристична схема.&nbsp;— Запорiжжя: Нацiональний заповiдник «Хортиця», 2016.</ref>.
 
=== Заповідний статус острова та музей на Хортиці ===
365 608

редагувань