Князівське: відмінності між версіями

Наприкінці XVI&nbsp;ст. знаходимо першу архівну згадку про село Князівське, котра датується 1592 роком<ref name="Siredszuk">Петро Сіреджук . Першовитоки Прикарпаття.//Краєзнавчий збірник на пошану Богдана Гавриліва: Наук.вид.(Ред. Г.Горбань, О.Василенко).- Івано-Франківськ: Тіповіт,2003.- С.46</ref>. Збереглась легенда про те, що польський король за вірну службу подарував ці підкарпатські землі одному зі своїх воїнів&nbsp;— князю Яну Ясеновецькому. Звідси й назва трьох сусідніх сіл&nbsp;— Князівське (від «князь»), Іванівка (розмовне Янівка&nbsp;— від імені Ян) і Ясеновець (від прізвища Ясеновецький).

Коли на поч. XIX&nbsp;ст. на західно-українських землях розпочався процес національного відродження, на арену громадського життя виступило нове покоління інтелігенції&nbsp;— вихованці Львівської духовної семінарії. В селі Князівське серед малограмотних селян велику просвітницьку працю, спрямовану на піднесення національного духу, проводили священики і вчителі. Один з них&nbsp;— член «Руської трійці»&nbsp;— священик, педагог, поет, драматург, організатор журналістики в Західній Україні, політичний і громадський діяч часів Австро-Угорщини [[Гушалевич Іван Миколайович|Іван Миколайович Гушалевич]]. З 1855 по 1862&nbsp;рр. він був парохом в Князівськім, Іванівці та Ясеновцях (ці три сусідні села становили єдину парафію). В статті «Іван Гушалевич» І.&nbsp;Я.&nbsp;Франко називає ці села «доброю парафією» і відзначає велику працю І. Гушалевича на пропаганду тверезого способу життя серед селян. Як завідувач Перегінського деканату та інспектор народних шкіл, І.&nbsp;М.&nbsp;Гушалевич очолив рух підгірських священиків і вчителів за статус української мови. Він, будучи депутатом Галицького сейму, домігся, щоб там українська мова звучала нарівні з польською та німецькою. В Князівськім на старому сільському цвинтарі похований син І.&nbsp;М.&nbsp;Гушалевича Микола.