Давид I (король Шотландії): відмінності між версіями

'''Давид I''' (1083/85-115385—1153) — один[[Монархи з видатних королівШотландії|король Шотландії]] з ([[1124]] до —[[1153]] року. Походив) з династії [[Данкельди|Данкельдів]].

Син королеви [[Свята Маргарита Шотландська|Маргарити Шотландської]], онук королеви [[Агата Київська|Агати Київської]] та праонук Великого князя Київськогоправнук [[Ярослав Мудрий|Ярослава Мудрого]].

Був сином Малкольмакороля IIIШотландії, короля[[Малкольм III (король Шотландії)|Малкольма III]], та [[Свята Маргарита Шотландська|Св. Маргарити]], онуки Ярослава Мудрого.

Після смерті короля Малкольма III у Шотландії розпочалася боротьба за трон. У цей час, з 1093 до 1097 року, Давид перебував у Лондоні при англійських королях з Нормандської династії — спочатку у почті [[Вільгельм II Рудий|Вільгельма II]], а потім [[Генріх I Боклерк|Генріха I Боклерка]]. Шлюб останнього із сестрою Давида зміцнив позиції майбутнього шотландського короля при англійському дворі.

За час перебування в Англії Давид ознайомився з політичною та адмінстративною системою цієї країни, яка вважаласябула надосить тойпрогресивною часдля однієюсвого з сучаснихчасу. Особливо що стосувалося зміцнення королівської влади та обмеження прав великих феодалів.

За нового шотландського короля [[Едгар (король Шотландії)|Едгара]], у 1097 році, Давид повернувся до Шотландії й відтоді перебував при шотландському дворі.

Після смерті у 1107 році короля Едгара, згідно з його заповітом королем Шотландії ставав [[АлександрОлександр I (король Шотландії)|Олександр]], а його брат Давид графом [[Камбрія|Кумбрії]]. Тут він почав з самого початку зміцнювати свою владу, послаблюючи місцевих феодалів.

У 1124 році Давид I після смерті свого брата Олександра став новим королем Шотландії. При цьому він отримав владу без спротиву інших родичів з династії Данкельдів — нащадків королів [[Дункан II|Дункана II]] та [[Лулак|Лулака]].

На той час Шотландія була щосьчимось на кшталт федерації напівнезалежних графств. Завданням Давида було об'єднання країни та припинення свавілля магнатів. Втім, незабаром, 1130 року, вибухнув заколот онуків Лулака — графів Мореї — Ангуса та Малкольма. В цей момент король Давид I був в Англії, де намагався сприяти Матильді, доньці Генріха I отримати трон. Шотландські заколотники на чолі з Ангусом були розбиті при Стракатро поблизу Бречіна королівським конетабелем Едуардом. В цій битві загинув Ангус. Після цього Давид повернувся до Шотландії, зібрав військо з норманських лицарів з Нортумберленду й розбив іншу частину заколотників на чолі із Малкольмом. Після цього король приєднав [[графство Морея]] до Шотландії. Малкольма було запроторено до замку [[Роксборо]].

У 1134 році Вімунд, єпископ Південних островів, оголосив себе нащадком графа Морея й підняв новий заколот. Деякий час йшло протистояння між ним та королем. Врешті-решт Давид уклав угоду й надав Вімунду графство Фернесс у [[Камберленд (графство, Нова Шотландія)|Камберленді]]. Втім досить швидко Вімунд зіпсував стосунки з місцевим населенням й був запроторений до замку у Біланді.

У 1135 році помирає Генріх I Англійський. Претендентами на корону Англії виступили донька останнього Матильда й [[Стефан I Блуаський|Стефан Блуаський]], який досить швидко захопив владу у [[Лондон|Лондоні]]. Його визнали південні та центральні графства Англії. Король Давид I вирішив підтримати претензії своєї небоги Матильди. В цьому ж році він вдерся до Англії. На бік шотландського короля перейшли графства Карлайл, Норгем, Ворік, Ньюкасл. На зустріч Давиду I рушив із своїм військом Стефан Блуаський, перед тим коронований як англійський володар. Але сторони не наважилися на битву — було укладено угоду, за якою Давид I отримав Карлайл, Донкастер, а Стефан також обіцяв передати шотландцю графсто [[Нортумберленд]].

Після цього Давид I повернувся до Шотландії. В цей час вплив короля Шотландії на півночі Англії зріс. Коли у 1151 році виникла супереча за володіння Скіпоном у [[Йоркшир|Йоркширі]], то сторони звернулися до Давида I.

24 березня 1153 року у [[Карлайл (Англія)|Карлайлі]] Давид I помер.