|
== Права людини і громадянина в Україні ==
За 27 років [[Незалежність України|Незалежності України]] принципи прав людини, закладені в законодавстві, міжнароднихбільшою зобов'язаннях та [[Конституції України]],мірою поки що так і залишилися проектами та дороговказами державного й соціального будівництва, але нехоча сталипоступово реальнимиреалізовуються підвалинамиу громадянськогогромадянському суспільствасуспільстві та механізмамимеханізмах державного управління.
ПріоритетомОсновою для будь-якої держави має бути дотримання і захист прав і свобод людини. [[1991]]В рокуУкраїні Україна,кроки ставшидо незалежноюреального державою,захисту зробилаправ першийі кроксвобод напочалися шляхутільки доз ствердженнянабуттям демократичності,незалежності. верховенстваУ праваКонституції України окремий розділ присвячено правам і свободам людини і громадянина.
Так, у Конституції України окремий розділ присвячено правам і [[свободи людини|свободам]] людини і громадянина. Стаття 21 Конституції України визначає, що всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Згідно зі статтею 22 Основного Закону держави, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Стаття 22 Конституції України підкреслює, що за прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Права людини і громадянина в Україні можуть обмежувати тільки у випадках, прямо передбачених Конституцією і з метою:
: — врятування життя людей та майна;
: — запобігання [[злочин]]овізлочинові чи його припинення;
: — забезпечення інтересів національної безпеки, територіальної цілісності, громадського порядку, економічного добробуту;
: — забезпечення охорони здоров'я і моральності населення, захисту репутації або прав і свобод інших людей;
: — запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно.
В Україні немає практично жодного права людини, яке б не порушувалося. При цьому мається на увазі не вчинення [[злочин]]ів проти громадян з боку кримінальних осіб чи угруповань, а саме державну політику щодо забезпечення реалізації цих прав. ▼
▲В Україні немає практично жодного права людини, яке б не порушувалося. При цьому мається на увазі не вчинення [[злочин]]івзлочинів проти громадян з боку кримінальних осіб чи угруповань, а саме державну політику щодо забезпечення реалізації цих прав.
Серед головних '''викликів''' правам людини в Україні можна назвати:
# Несформованість [[Громадянське суспільство|громадянського суспільства]] та поставторитарні елементи в [[Державне управління|державному управлінні]];
# Бездіяльність1. Діяльність органів державного управління ([[Правоохоронніне органи|правоохороннихв органів]]);повну силу
#2. Малий [[Бідність]]рівень доходу українців, яка робить нас зручним об'єктом для маніпулювання з боку власників капіталів (в [[Іспанія|Іспанії]] є приказка: ''«вдома у бідняка всі кричать і всі праві»'');
# 3. Роз'єднаність різних соціально-культурних груп у [[суспільство|суспільстві]] та відчуження громадян від держави;
# 4. Відсутність ефективної взаємодії [[державні органи|державних органів ]] та [[правозахисник]]івправозахисників; ▼# Поширення «епідемії» [[ксенофобія|ксенофобії]], [[антисемітизм]]у, [[расизм]]у, [[дискримінація|дискримінації]]. Згідно з результатами соціального моніторингу «Рівень національної дистанційованості громадян України»<ref>[http://fakty.ua/news/11163-v-ukraine-okolo-8-naseleniya-proyavlyaet-ekstremistskuyu-orientaciyu-iz-kotoryh-1-s-ochen-vysokim-urovnem-socissledovanie В Украине около 8 % населения проявляет экстремистскую ориентацию, из которых 1 % — с очень высоким уровнем — социсследование]</ref> [[Інститут соціології НАН України|Інституту соціології НАН]], лише 12 % респондентів оцінюють {{comment|сьогодні|15 грудня 2010 р.}} ситуацію в Україні як спокійну. Більше 60 % — як напружену і навіть конфліктну. Така внутрішня боротьба не дає перспектив на майбутнє. В Україні близько 8 % населення виявляє екстремістську орієнтацію щодо інших етнічних груп і національностей, і в 1 % з них відзначається дуже високий рівень таких настроїв (близько 400 тис. чол.) Наприклад, толерантне ставлення до [[євреї]]в знизилося з 30 до 11 відсотків, до [[росіяни|росіян]] — в 2 рази, до [[роми|ромів]] — у 5 разів;
5. Відсутність належного дотримання законодавчих норм права.
▲# Відсутність ефективної взаємодії [[державні органи|державних органів]] та [[правозахисник]]ів;
# Відсутність належної експертизи нормотворення щодо дотримання прав і свобод людини і громадянина.
[[Закони України]] надають усім громадянам у випадку порушення їхніх прав і свобод або незгоди з діями органів влади і посадових осіб, звертатися в [[судоустрій України|судові інстанції]]. Ст. 55 Конституції говорить, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Також кожний громадянин має право звертатися за захистом своїх прав до [[Уповноважений Верховної Ради України з прав людини|Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини]]. Після використання всіх національних засобів правового захисту громадяни мають право звертатися за захистом своїх прав і свобод у відповідні міжнародні судові установи або міжнародні організації, членом або учасником яких є Україна<ref>[[Європейський суд з прав людини]]</ref>. Крім цього, кожний має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушення і протиправних зазіхань<ref>Див.: Стаття 19 [[ЦК України]]. Самозахист цивільних прав</ref>.
Тому варто обговорювати і шукати шляхи подолання негативної ситуації в сфері захисту прав людини, щоб термін "правова держава" не став в Україні ілюзією.
Окремим та вкрай специфічним аспектом у сфері прав людини є верховенство права та забезпечення прав людини на тимчасово окупованих територіях України. Попри те, що тимчасово окуповані території є непідконтрольними Україні, рішення та дії органів держаної влади України все ж таки мають велике значення для верховенства права та забезпечення прав людини на тимчасово окупованих територіях України<ref>{{Cite book|url=http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/12546/Nesterovych_Verkhovenstvo_prava.pdf?sequence=1&isAllowed=y|title=Верховенство права та забезпечення прав людини на тимчасово окупованих територіях України|last=Нестерович В.Ф.|first=|year=2017|publisher=Наукові записки НаУКМА. Т. 200. Юридичні науки.|location=|pages=85-92|language=|isbn=}}</ref>.
== Український фактор при створенні головних міжнародних документів у галузі прав людини ==
| 