Вікіпедія

Підрив Києва 1941 року: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0
Рядок 17:
Не існує єдиної точки зору щодо відповідальних за знищення саме історичної частини Києва 1941 року.
 
1. За однією з версій, підрив Хрещатика і прилеглих вулиць організували підрозділи [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]]. Під час війни на інженерних диверсіях спеціалізувалася зокрема ОМСБОН НКВС.<ref>ОМСБОН (абревіатура від {{lang-ru|Отдельная мотострелковая бригада особого назначения НКВД СССР}})&nbsp; — Окрема мотострілкова бригада особливого призначення НКВС.</ref>
 
Перш за все диверсанти НКВС здійснили підриви мостів. Коли [[17 вересня]] 1941 року основні сили радянських військ почали відступ з Києва на лівий берег Дніпра, 4-ї дивізія НКВС мала зупинити просування німецьких сил.<ref name="Підрив"></ref>
 
Начальник оперативного управління штабу [[Південно-Західний фронт (Друга світова війна)|Південно-Західного фронту]] [[Баграмян Іван Христофорович|І.&nbsp; Баграмян]] згодом згадував:
{{цитата|''Одним із найвідповідальніших заходів з організації евакуації Києва було забезпечення своєчасного вибуху мостів через Дніпро. Сапери 37-ї армії при безпосередній участі командування 4-ї дивізії НКВС закінчили підготовку мостів до вибуху ще в перших числах вересня»''.<ref>[[Баграмян Іван Христофорович|''Баграмян И. Х.'']] Так начиналась война. — {{М.}}, 1971. — С. 311-312311–312. {{ref-ru}}</ref>}}
 
Відповідальність за вибух дніпровських мостів поклали на командира 4-ї дивізії НКВС Ф.&nbsp;М.&nbsp;{{нп|Мажирін Федір Максимович|Федора Мажиріна|ru|Мажирин, Фёдор Максимович}}, якого, за висловом наркома внутрішніх справ УРСР В.&nbsp;І.&nbsp;[[Сергієнко Василь Тимофійович|Василя Сергієнка]], призначили «останнім комендантом Києва».
 
[[19 вересня]] злетіли у повітря залізничний, [[Дарницький міст|Дарницький]], [[Наводницький міст|Наводницький дерев'яний]] мости, [[Міст імені Євгенії Бош|міст імені Євгенії Бош]].
Рядок 30:
{{Панорама|Скайлайн 1940-ві.PNG|800px|Пожежа у Києві у вересні 1941}}
 
Загалом упід час нацистської окупації в Києві діяло кілька диверсійних груп НКВС, зокрема група [[Кудря Іван Данилович|Івана Кудрі]]-«Максима».
Документи [[КДБ]] підтверджують його участь у мінуванні та підриві будинків на [[Хрещатик]]у у вересні [[1941]] року, а також [[Успенський собор (Київ)|Успенського собору]] [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерської лаври]]:<ref>[https://focus.ua/news/26056/ Крещатик в огне: оставив Киев гитлеровским войскам, власть подготовила противнику «сюрприз»]</ref><ref>в кн.: Киевщина в годы Великой Отечественной войны, 1941—1945. Сборник документов. (Составители: Ф.&nbsp;И.&nbsp;Ильин. Под редакцией [[Тронько Петро Тимофійович|П.&nbsp;Т.&nbsp;Тронько]]).&nbsp;— Киев, 1963.&nbsp;— С. 215—224.</ref>
{{цитата|У місті ... не припинялися пожежі і вибухи, які набули особливого розмаху в період з 24 до 28 вересня 1941 року, в числі інших був підірваний склад із прийнятими від населення радіоприймачами, німецька військова комендатура, «кінотеатр для німців» тощо. І хоча ствердно ніхто не може сказати, хто конкретно здійснював подібні вибухи, що забрали в могилу сотні «завойовників», немає сумніву, що до цього доклали руку особи, які мали відношення до групи «Максима».<ref>Из справки КГБ при Совете Министров УССР о диверсионно-разведывательной деятельности группы подпольщиков в г. Киев под руководством И.Д.Кудри // [https://books.google.com.ua/books?id=wgiGoX2n6AQC&printsec=frontcover&hl=de#v=onepage&q&f=false Алексей Попов. НКВД и партизанское движение (Серия «Архив»). — Москва, «ОЛМА-ПРЕСС», 2003]. — С. 223-233.</ref>}}▼
 
Розсекречені документи [[Галузевий державний архів Служби безпеки України|Галузевого державного архіву СБУ]] по справі резидентури «Максим»<ref>[https://www.facebook.com/aleksey.yankovskiy.9/media_set?set=a.2237223309740528&type=3 Материалы расследования по делу резидентуры «Максим»] // ГДА СБУ. Фонд 60. Дело 86699.</ref> не підтверджують участь Івана Кудрі в мінуванні та підриві будинків на [[Хрещатик]]у у вересні [[1941]] року, а також [[Успенський собор (Київ)|Успенського собору]] [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерської лаври]]. Проте під час легендування групи в середині 1960-х років під час складання збірника було зроблено допущення, що група могла мати відношення до цих вибухів:
За донесенням Кудрі, він разом зі своєю групою підірвав у Києві два будинки&nbsp;— кінотеатр і комендатуру, внаслідок чого загинули «сотні гітлерівців». Російський історик спецорганів А.Ведяєв вважає, що підпільники таким чином здійснили в Києві «акцію відплати».<ref>[http://историк.рф/special_posts/они-изменили-ход-войны/ Андрей Ведяев. ОНИ ИЗМЕНИЛИ ХОД ВОЙНЫ]</ref>▼
▲{{цитата|''У місті ...… не припинялися пожежі і вибухи, які набули особливого розмаху в період з 24 допо 28 вересня 1941 року, в числі інших був підірваний склад із прийнятими від населення радіоприймачами, німецька військова комендатура, «кінотеатр для німців» тощо. І хоча ствердно ніхто не може сказати, хто конкретно здійснював подібні вибухи, що забрали в могилу сотні «завойовників», немає сумніву, що до цього доклали руку особи, які мали відношення до групи «Максима»''.<ref>[https://focus.ua/news/26056/ Крещатик в огне: оставив Киев гитлеровским войскам, власть подготовила противнику «сюрприз»]</ref><ref>Киевщина в годы Великой Отечественной войны, 1941–1945. Сборник документов / сост.: Ф. И. Ильин. Под ред. [[Тронько Петро Тимофійович|П. Т. Тронько]]). — Киев, 1963. — С. 215–224. {{ref-ru}}</ref><ref>Из справки КГБ при Совете Министров УССР о диверсионно-разведывательной деятельности группы подпольщиков в г. Киев под руководством И. Д. Кудри // [https://books.google.com.ua/books?id=wgiGoX2n6AQC&printsec=frontcover&hl=de#v=onepage&q&f=false Алексей Попов. НКВД и партизанское движение] (Серия/ «Архив»)Алексей Попов. — Москва, : «ОЛМА-ПРЕСС», 2003]. — С. 223-233223–233. {{ref-ru}}</ref>}}
 
▲За донесенням Кудрі, він разом зі своєю групою підірвав у Києві лише два будинки&nbsp; — кінотеатр і комендатуру, внаслідок чого загинули «сотні гітлерівців». Російський історик спецорганів А. Ведяєв вважає, що підпільники таким чином здійснили в Києві «акцію відплати».<ref>''Ведяев Андрей.'' [http://историк.рф/special_posts/они-изменили-ход-войны/ АндрейОни Ведяев.изменили ОНИ ИЗМЕНИЛИход ХОД ВОЙНЫвойны.] {{ref-ru}}</ref>.
Водночас український письменник Юрій Краснощок на основі архівних матеріалів КДБ та численних спогадів очевидців, піддає сумніву роль групи «Максима-Кудрі» у диверсії.<ref>[http://vitchyzna.ukrlife.org/11_12_07krasno.html Юрій Краснощок. Розшукуються державні злочинці/розділ 4. Кілери Кремля].&nbsp;— журнал [[Вітчизна (журнал)|«Вітчизна»]], №&nbsp;11-12, 2007</ref>▼
 
▲Водночас українськийУкраїнський письменник Юрій Краснощок на основі архівних матеріалів КДБ та численних спогадів очевидців, піддає сумніву роль групи «Максима-Кудрі» у диверсії.<ref>''Краснощок Юрій.'' [http://vitchyzna.ukrlife.org/11_12_07krasno.html Юрій Краснощок. Розшукуються державні злочинці/розділ. Розділ 4. Кілери Кремля].&nbsp;— журнал // [[Вітчизна (журналчасопис)|«Вітчизна»]] : журнал. — Київ, 2007. — №&nbsp; 11-12, 2007.</ref>.
У деяких російських публікаціях заслуги за підрив Хрещатика приписуються групі лейтенанта держбезпеки Карташова-«Коваленка».<ref>А.Кондратенко. Эхо взорванного Крещатика. {{ref-ru}}&nbsp;— Военно-истор. ж-л «Орловский военный вестник», №&nbsp;2-3, 2013, стр.58-67. </ref>▼
 
▲У деяких російських публікаціях заслуги за підрив Хрещатика приписуються групі лейтенанта держбезпеки Карташова-«Коваленка».<ref>А.''Кондратенко А.'' Эхо взорванного Крещатика. // {{ref-ru}}&nbsp;—Орловский Военно-истор.военный ж-лвестник «Орловский: военныйжурнал. — вестник»Орёл, 2013. — №&nbsp; 2-3,. — 2013,С. стр58–67.58 {{ref-67. ru}}</ref>
2. У мінуванні Києва брали участь армійські підрозділи. [[Битва за Київ (1941)|Напередодні відступу Червоної армії з Києва]] інженерний підрозділ полковника Голдовича [[37-ма армія (СРСР)|37-ї армії]] замінував важливі об'єкти життєзабезпечення Києва. У місті мінуванням військових, промислових об'єктів і транспортних розв'язок займалися три взводи спецмінування Головного військово-інженерного управління під командуванням лейтенантів М.Татарського, Б.Левченка і М.Красікова.<ref name="Костенко"></ref>▼
 
▲2. У мінуванні Києва перед відступом брали участь армійські підрозділи. [[Битва за Київ (1941)|Напередодні відступу Червоної армії з Києва]] інженерний підрозділ полковника Голдовича [[37-ма армія (СРСР)|37-ї армії]] замінував важливі об'єкти життєзабезпечення Києва. У місті мінуванням військових, промислових об'єктів і транспортних розв'язок займалися три взводи спецмінування Головного військово-інженерного управління під командуванням лейтенантів М. Татарського, Б. Левченка і М. Красікова.<ref name="Костенко">< /ref>.
Згадують також про участь у мінуванні Києва групи з 50 професійних саперів-мінерів радянського диверсанта-підривника полковника [[Старинов Ілля Григорович|І. Старинова]]<ref>[http://fakty.ua/86844-vzorvav-krecshatik-osenyu-1941-go-sovetskie-diversanty-sprovocirovali-zhestochajshuyu-raspravu-gitlerovcev-nad-kievlyanami Юрій Краснощок. Взорвав крещатик осенью 1941-го, советские диверсанты спровоцировали жесточайшую расправу гитлеровцев над киевлянами].&nbsp;— «[[Факты и комментарии]]», 25.12.2002</ref>.▼
 
▲Згадують також про участь у мінуванні Києва групи з 50 професійних саперів-мінерів радянського диверсанта-підривника полковника [[Старинов Ілля Григорович|І. Старинова]]<ref>''Краснощок Юрій.'' [http://fakty.ua/86844-vzorvav-krecshatik-osenyu-1941-go-sovetskie-diversanty-sprovocirovali-zhestochajshuyu-raspravu-gitlerovcev-nad-kievlyanami Юрій Краснощок. Взорвав крещатик осенью 1941-го, советские диверсанты спровоцировали жесточайшую расправу гитлеровцев над киевлянами].&nbsp;— «// [[Факты и комментарии]]» : газета. — Киев, 2002. — 25 декабря.12.2002 {{ref-ru}}</ref>.
Тільки під Києвом, не враховуючи самого міста, сапери встановили близько ста тисяч протитанкових і протипіхотних мін, шістнадцять кілометрів електризованих загороджень, прилади для вибуху на відстані по радіо.<ref>[http://rufort.info/library/harchenko/harchenko.html Харченко В. К. …Специального назначения.&nbsp;— Москва: Воениздат, 1973.]</ref> Підрив замінованих київських будинків радянське командування здійснювало дистанційно, за допомогою радіофугасів Ф-10.▼
 
▲Тільки під Києвом, не враховуючи самого міста, сапери встановили близько ста тисяч протитанкових і протипіхотних мін, шістнадцять кілометрів електризованих загороджень, прилади для вибуху на відстані по радіо.<ref>''Харченко В. К.'' [http://rufort.info/library/harchenko/harchenko.html Харченко В. К. …Специального назначения.&nbsp;] — Москва : Воениздат, 1973.] {{ref-ru}}</ref> Підрив замінованих київських будинків радянське командування здійснювало дистанційно, за допомогою радіофугасів Ф-10.
Начальник інженерної служби штабу оборони Києва майор М. Чукарев у довідці «Інженерне забезпечення оборони Києва в 1941&nbsp;р.» зазначав: «На інженерний відділ штабу оборони міста Києва інженерним відділом 37 армії поклали завдання замінувати найважливіші об'єкти міста, які супротивник може використати у своїх цілях. Цю роботу було виконано в масштабах, дозволених становищем того часу. Сотні мін вибухало з приходом частин німецької армії до міста Київ. Стіни й цілі будівлі падали на голови німецько-фашистських загарбників».<ref name="Гогун"></ref>▼
 
Начальник інженерної служби штабу оборони Києва майор М. Чукарев у довідці «Інженерне забезпечення оборони Києва в 1941 р.» зазначав:
3. У радянську добу у руйнуванні центра Києва та Успенського собору звинувачували німецьких окупантів. «Своє перебування в Києві,&nbsp;— ішлося у радянському виданні,&nbsp;— гітлерівці відзначили варварським руйнуванням підприємств, житлових будинків, театрів, клубів, бібліотек, спортивних споруд та ін. Вони підірвали і спалили всі будинки на центральній магістралі міста&nbsp;— Хрещатику та прилеглих до нього вулицях. Від площі Калініна до Бессарабки на місці багатоповерхових споруд залишилися безформні купи заліза та цегли. Руйнування Києва гітлерівці з провокаційною метою приписали діям більшовиків-підпільників».<ref>История Киева.&nbsp;— К., 1964. Том 2-й. С. 436.</ref>▼
▲Начальник інженерної служби штабу оборони Києва майор М. Чукарев у довідці «Інженерне забезпечення оборони Києва в 1941&nbsp;р.» зазначав: «{{цитата|''На інженерний відділ штабу оборони міста Києва інженерним відділом 37 армії поклали завдання замінувати найважливіші об'єкти міста, які супротивник може використати у своїх цілях. Цю роботу було виконано в масштабах, дозволених становищем того часу. Сотні мін вибухало з приходом частин німецької армії до міста Київ. Стіни й цілі будівлі падали на голови німецько-фашистських загарбників»загарбникі.''<ref name="Гогун"></ref>.}}
 
У радянську добу у руйнуванні центра Києва та Успенського собору звинувачували німецьких окупантів:
▲3. У радянську добу у руйнуванні центра Києва та Успенського собору звинувачували німецьких окупантів. «{{цитата|''Своє перебування в Києві,&nbsp;— ішлося у радянському виданні,&nbsp;—  гітлерівці відзначили варварським руйнуванням підприємств, житлових будинків, театрів, клубів, бібліотек, спортивних споруд та ін. Вони підірвали і спалили всі будинки на центральній магістралі міста&nbsp; — Хрещатику та прилеглих до нього вулицях. Від площі Калініна до Бессарабки на місці багатоповерхових споруд залишилися безформні купи заліза та цегли. Руйнування Києва гітлерівці з провокаційною метою приписали діям більшовиків-підпільників»''.<ref>История Киева.&nbsp; — К., 1964. — ТомТ. 2-й. — С. 436. {{ref-ru}}</ref>}}
 
== Вереснева пожежа ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Підрив_Києва_1941_року