Відмінності між версіями «Ладислав Неапольський»

уточнення
(уточнення)
}}
 
'''Ладислав Неапольський''' або '''Владислав Великодушний''' (Ladislav Napuljski, {{lang-it|Ladislao il Magnanimo di Napoli)}}, (15 лютого 1377 - — 6 серпня 1414) -  — король Неаполя (1386-14141386—1414), король [[Король Угорщини|Угорщини]] й [[Король Хорватії|Хорватії]] (1390-14141390—1414), титулярний король Єрусалиму і Сицилії, титулярний граф Провансу і [[Форкальк'є]] (1386-1414 1386—1414). Син короля Неаполя, короля Угорщини і Хорватії Карла ІІІ. Був останнім представником чоловічої старшої лінії [[Анжуйська династія Капетингів|Анжуйської династії]] (Анжу-Сицилійського лінії).
 
Ладислав Неапольський був видатним політичним і військовим лідером, захисником католицької церкви та Папи Римського [[Інокентій VII|Інокентія VII]]; однак, мав погану репутацію щодо його особистого життя{{fact}}. За часи правління зміг значно розширити своє королівство, централізувати й посилити королівську владу.
 
== Біографія ==
Народився 15 лютого 1377 року в НеополіНеаполі, батьки Король Карл ІІІ та королева Маргарита Дураззо ({{lang-it|Margaret of Durazzo}}).
Був названий на честь короля Угорщини Святого [[Ладислав I Святий|Ладислава I]], який був високо шанований в Анжуйській династії королями [[Карл I Роберт|Карлом I ]] та [[Людовик Угорський|Людовиком I]].
 
Був проголошений королем 1386 року, після загибелі свого батька. З огляду на його малолітство країною правила мати Маргарита Дураззо. Їй протистояли обидва Папи, що діяли на той час, [[Урбан VI]] та [[Климент VII (антипапа)|Климент VII Авіньйонський]], кожен з яких відлучив королівську родину від Церкви, а також значна опозиція серед неаполітанської знаті, яка не визнала перевороту Карла III.
 
Головним їх противником у боротьбі за Королівство Неаполя був Людовик II Анжуйський. В 1390 році Людовик II на чолі найманої армії висадився в Неаполі, зайняв столицю й низку прибережних провінцій. Ладислав та його мати Маргарита змушені були тікати в [[Гаета|Гаету]].
Після вбивства Карла почалося повстання проти Єлизавети, центром якого стала Хорватія, пов'язана з Угорщиною особистою унією. Хорвати проголосили законним королем Ладислава, якого вони ще багато років підтримували у боротьбі за угорський трон. 1391 року Ладислав надав в управління Далмацію і Хорватію князю [[Хрвоє Вукчич Хрватинич|Хрвоє Вукчичу Хрватиничу]]. 1396 року Бан Хорватії та Палатин Угорщини [[Степан ІІ Ласкович]] підтримав Ладислава в боротьбі проти короля Сігізмунда І.
 
1403 року лідери угорської опозиції палатин Детрит Бебек і канцлер Янош Каніжаі також закликали на угорський престол короля Неаполя Ладислава Анжуйського. В серпні 1403 року в Задарі від був офіційно коронований як король Угорщини й Хорватії.
 
Боротьба іншого короля Угорщини й Хорватії Сигізмунда I Люксембург проти короля Ладислава і підтримуючих його хорватів тривала аж до 1409 року, коли Ладислав продав права на Далмацію Венеціанській республіці й відмовився від подальшої боротьби за угорський та хорватський трон, зосередившись на італійських справах.
Решта роки правління були присвячені безперестанної війні за контроль над Південною Італією. 1407 року Владислав, скориставшись конфліктом між новим Папою Римським Григорієм XII і містянами, підійшов з військом до Риму і примусив римську знать визнати його правителем Риму з правом призначати сенатора для управління містом. Після цього Владиславу підкорилась вся [[Папська область]].
 
1409 року кардинали обох "«папських"» партій (римської та авіньйонської) на соборі в Пізі вибрали Папою Римським [[Олександр V (антипапа)|Олександра V]] і оголосив двох інший Пап позбавлений влади. Олександр V і його наступник [[Іван XXIII (антипапа)|Іван XXIII]], отримавши значну підтримку Франції та Флоренції, закликали на допомогу Людовика II Анжуйського і повели боротьбу проти Ладислава.
 
Спільними зусиллями їм вдалось відтіснили Ладислава з Папської області й захопити частину королівства Неаполь, проте 1412 року переможці пересварилися між собою, Людовик II виїхав до Франції, а Іван XXIII примирився з Ладиславом, при цьому Ладислав відмовився від суверенітету над Римом.
 
У 1413 році Ладислав вирішив не дотримуватися нав'язаний йому мир і знову захопив Рим. Війська Ладислава дійшли до Перуджі, де король раптово захворів (припускають, що його отруїли). Тяжко хворий Ладислав був перевезений до Неаполя, де помер 6 серпня 1414 року.
 
== Джерела ==
* Kiesewetter, A. "«LADISLAO d'Angiò Durazzo, re di Sicilia"». Dizionario Enciclopedico degli Italiani. Enciclopedia Italiana.
* "«LADISLAO d'Angiò Durazzo, re di Sicilia"», Dizionario Biografico degli Italiani.
* "«Da Papa Bonifacio IX a Papa Martino V"», Cronologia d'Italia
 
{| style="clear:both; background-color: white; border-style: solid; border-color:blue; border-width:2px; vertical-align:top; text-align:center; border-collapse: collapse;width:100%;margin-top:3px;" cellpadding="4" cellspacing"0"