Спасо-Преображенська церква (Дубно): відмінності між версіями

Храму властивий рідкісний для Волині триконховий тип, більше відомий на теренах Поділля і Буковини, хоча його коріння сягає традицій Риму і Візантії, які через Валахію і Молдавію у дещо спрощеному вигляді були перенесенні на українські землі. Зокрема дослідники відзначали типологічну подібність дубенської Спасо-Преображенської церкви з  триконхами [[Кам'янець-Подільський|Кам’янця-Подільського]], які датуються другою половиною XIV ст.<ref>{{Cite book|title=Сакральна архітектура Кам’янця на Поділлі.|last=Пламеницька О.|first=|year=2005|publisher=Абетка|location=– Кам’янець-Подільський|pages=68-71|language=|isbn=}}</ref> Церква в XVIІ–XVIII ст. мала невеликі розміри – 18×14 м, одну напівкруглу апсиду, що виростала із такої ж по ширині нави, завершеної склепінчастим зводом і покритим двосхилим, раніше, ґонтовим дахом. Особливістю склепіння є невисокий глухий підбанник, на якому в минулому підносилась мініатюрна банька, оточена підпертим невеликими балясинами  з  мальованим дашком. Цей підбанник і сьогодні добре помітний в інтер’єрі<ref>{{Cite book|title=Архітектурно-мистецька спадщина князів Острозьких.|last=Ричков П. А, Луц В. Д.|first=|year=2002|publisher=Техніка|location=Київ|pages=97|language=|isbn=}}</ref>. На баньці стояв один великий хрест, ще два  знаходилися на протилежних краях даху. До двох бічних стін і апсиди ззовні домуровані три  невеликі контрфорси, які інколи розглядаються як риси оборонного призначення храму. Проте, зважаючи на острівне розташування церкви, ці контрфорси мали виконувати роль додаткових опорних конструкцій в умовах поступового розмивання берегів острова течією Ікви.

Зсередини нави церкви вів хід до підземної мурованої крипти. В даний час доступ до неї перекритий, але в 2011 р. в ході ремонтних робіт в основі зовнішньої стіни південної ніші туди відкрився прохід у вигляді склепінчастого коридору. Крипта має форму камери розміром 6,3×5,1 м, висотою склепіння – 2,3 м і, очевидно, в давнину використовувалась для поховань. Значно пізнішим елементом конструкції церкви є добудована в 1839 році дзвіниця, яка з’явилась в ході облаштування тут починаючи з 1833 р. приходського храму<ref>{{Cite book|title=Бывшие православные монастыри в г. Дубне (продолжение) // Волынские епархиальные ведомости. Часть неофициальная.|last=Пероговский В. И.|first=|year=|publisher=|location=– Почаев, 1880. – № 32.|pages=1450|language=|isbn=}}</ref>. Очевидно, тоді ж було втрачено таку своєрідну декоративну деталь, як аркатурний фриз, що оточував стіни храму по периметру під карнизом і нагадував про [[Ренесансна архітектура|ренесансні]] традиції запозичені для оздоби церкви під час її побудови.