Великі Трояни: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 56:
<big>Вперше село згадується в архівних документах 1763 р.,в яких зазначається,що вцьому році прихожани села побудували на свої кошти трьохкупольну церкву з дерева.</big>
<big>Населення села складалося переважно з селян, між якими в значній мірі були вихідці з колишньої польської шляхти
<big>У XVIII ст. В-Трояни належали графам Потоцьким. У 1848 р. в селі було 136 дворів з населенням 740 чоловік. З них лише 10 дворів мали тягло і користувалися наділом землі в розмірі 5 моргів (2.5 десятини),110 дворів тягла немали і користувалися наділом землі в два раза меншим перших, 16 дворів мали лише городи, а 15 сімей не мали ні землі, ні жител.Тих ,які не мали землі і хатів, називали "бобилями". Це були збіглі кріпаки, які працювали на церковних землях. Кріпаки, що мали по троє волів відробляли по 4 дні панщини, двоє волів -три дні, одного вола - два дні. За день кріпак повинен був зорати півдесятини або засіяти 3 десятини, чи скосити одну десятину озимих або 1,5 десятини ярих хлібів. На селі було 138 волів,38 бичків, 38 голів гуртової худоби, і лише 5 коней.</big>
Рядок 62:
<big>Для оранки землі використовували малоросійський двоколісний плуг. У нього впрягали три-чотири пари волів. поля засівали вручну. Збирали врожай за допомогою серпа та коси. Молотили ціпами, кам'яним або чавунним котками. Застосовували і метод гармакування.</big>
<big>Панщина на Поділлі рівнялася 200 дням.Оброк брали з душі 8 карбованців. Виконуючи гужову (підводну) повинність власними возами, в яких впрягали волів, в період після жнив наші односельці займались чумакуванням.Один такий віз витримував вагу в 20-30 пудів. За проїзд 20 верств зараховувася 1 день панщини. Проте спеціальним урядовим законом заборонялось відправляти селянські підводи далі 300 верств, не інакше як з панськими харчами, враховуючи кожні 20 версв за 1 інвентарний день пащини. Довгі валки чумаків везли панське, а також власне зерно до Одеського порту та до Криму. Назад привозили фурами куплену сіль, рибу, деякі промислові товари. Давали на панський двір десятину від своєї худоби, птиці, яйця,десяту копицю сіна,соломи. Виконавцями влади і волі поміщика над селянами були староста, соцькі та ін особи, яких поміщик звільняв від натуральних повинностей.</big>
<big>З архівних матеріалів знаємо, що страшної засухи село зазнало 1834 р., коли з голоду померло більше ста односельчан, а з села виїхоло майже три сотні нашихлюдей в пошуках кращої долі...</big>
<big>Керуючись указом уряду від 2 квітня 1842 р. про "зобов'язаних селян" поміщик Потоцькийв 1850 р. перевів своїх селян з панщини в стан тимчасово зобов'язаних ( на цілих 11 років раніше проведеної реформи про відміну кріпосного права в Російській імперії 1861 р.!).Щороку селяни платили поміщику за землю податок грішми 1859 карбованців 80 коп. Виплата покладалась на сільську общину. З 1 вересня 1863 р. тимчасовозобов'язані селяни переводились в розряд власників. Платежі за земельні наділи селяни сплачували державі в розстрочку через відділ Селянського банку.</big>
Рядок 84 ⟶ 86:
<big>В січні 1918 р. в сел була встановлена радянська влада. Поміщик Драгановський втік в Умань. Був створений волосний та сільський ревкоми. З листопада 1918 р.по лютий 1919 р. в селі перебували війська С.Петлюри. Червона армія прагнула повернути під свій контроль багаті хлібні землі України. В лютому 1919 р. вони знову поновили свої порядки і закони на наших зелях :впровадили зловісну продрозверстку, розв'язали громаднську війну і терор.</big>
<big>З вересня 1919 р.в селі господарювали денікінці,які встановили непомірні податки, вз'ялися за звичні їм грабунки. Було зруйновано млин і всі мости,що були на той час в селі.Через пів року білогвардійців прогнали червоні. 23 листопада а село налетіла банда Куцого. Бандити вдерлися в риміщення волревкому, розстрілляли його працівника ,спалили документацію і пограбували майно. Для ліквідації банд в село прибув стрілецький полк, який знаходився на утриманні житетелів села. За період з 1921 -1922 рр.з села вислано декілька багатих сімей. На зміну білому прийшов червоний терор,масова колективізація(1929-1932 рр),голод(1932-1933 рр) ,репресії(1937-1938 рр).</big>
<big>У 1921-1922 рр. почала працювати чотирирічна трудова школа, де навчалося 150 дітей .Першими вчителями були Залізняк Михайло Опанасович, Підвисоцька Ганна Миколаївна.</big>
<big>У 1922р.було відкрито сільський будинок культури ( сільбуд) і бібліотеку. 1923 р.в нашому селі відкрито інтернат для сиріт, де цього ж року утримувалося 32 діток. У 1925р. відкрили Великотроянівську дільничну лікарню , що обслуговувала 8 сіл та лікувальне відділення . Споруда колишньої панської економії стала агрошколою.</big>
<big> У вересні 1929 р. створено перший колгосп «Відродження».Головою колгоспу став Ткаченко Петро Васильович. У 1930 р. створено ще 5 артілей. Заможні селяни (
<big>Великим святом була поява трактора. Першими механізаторами у Великих Троянах були : Юрченко Порфирій, Книшук Семен Захарович, Денисюк Матвій Івнович, Остапчук Василь Йосипович, Коцан Антон Семенович, Кацан Йосип Андрійович, Кацан Павло Івнович та Кацан Степан Гнатович, які закінчили тримісячні курси при Ульяновському цукрозаводі. Першими шоферами були Драпак Іван Федотович, Гуманецький Юхим Сергійович, Білоус Сава Андрійович, Бендяк Микита Микитович. На ланах працювалобільше десятка тракторів, по кілька комбайнів. Колгоспники села одержували 7-8 кг зерна за трудодень.</big>
| |||