Мінойська цивілізація: відмінності між версіями

Географічне розташування Криту сприяло розвитку морської торгівлі з найдавніших часів. Острів замикає з півдня Егейське море, таким чином слугуючи форпостом грецького світу. Острів багатий корабельним лісом, але на ньому відсутні родовища металу, який, отже, потрібно було отримувати ззовні. Умови для поширення морської справи були вельми сприятливими, чим крітяни успішно користувалися ще з III тисячоліття. ▼

Саме розвиток мореплавства, міжнародної торгівлі, що створював основу критської економіки, і від якого залежало благополуччя острова, змусив кносського царя убезпечити морські шляхи, тобто розпочати нещадну боротьбу з піратством. Фукідід згадує цей процес так: «Коли закладалася морська могутність Міноса, то морські зв’язки стали для всіх безпечнішими, розбійники були випроваджені ним з островів, більшість з яких він заселив жителями.» ▼

Зовнішня експансія супроводжувалась внутрішнім об’єднанням самого Криту. На 1750-1450 рр. до н.е. припадає період найбільшого розквіту критської цивілізації, що була об’єднана під владою каносського царя Міноса. Основу могутності кносського царя і його держави складало море.▼

За згадками [[Фукідіда]], це був період «таласократії», тобто панування на морях. Крит підкоряє своїй владі деякі острови Егейського моря, населені пункти на малоазійському та балканському узбережжях, в тому числі в Аттиці. Фукідід пише: «Мінос раніше за всіх тих, про кого ми знаємо за переказами, створив собі флот, заволодів кращою частиною моря, яке називається нині Егейським, і став правити Кікладськими островами.» Оволодівши Кікладами, Мінос поставив управляти ними своїх синів. Очевидно, він не допускав до управління важливими заморськими володіннями представників інших аристократичних родів. Розростання царської сім’ї призвело до того, що всі володіння кносських династій на Криті були вже роздані в управління їхнім родичам. Здійснити панування над Кікладськими островами можна було лише за наявності великого боєздатного і добре спорядженого флоту. Знахідки мініатюрних фресок в Акротирі на Фері початку 1970-х рр. зображають різні види військових кораблів, які вражають і дивують своєю складністю і витонченістю. Свідчення про панування Міноса на морі часто зустрічаються в античній літературі. Про це згадували у своїх працях Фукідід, Геродот, Плутарх, Страбон та інші.▼

Існує також багато даних, які підтверджують зв’язки Криту з островами Егейського моря: цар Самоса Анкей був племінником Європи, критської цариці; на Насос відправилась Аріадна – дочка Міноса; древні автори повідомляють про війну Міноса з мегарським царем Нісом та про підкорення критянами Мегариди; в одному з гомерівських гімнів йде мова про критський корабель, що колись давно плив в Пілос; варто також згадати, що дуже багато міст, розкиданих по всьому Середземномор’ї мали назву Міноя, що походить від ім’я Мінос. Проблема мінойської таласократії викликає безліч суперечок між дослідниками цього питання. Дискусії ведуться як і навколо питання географічних рамок держави Міноса та форми залежності підвладних Кноссу земель (хоча деякі ставлять під сумнів сам факт залежності), так і стосовно вірогідності самої таласократії. Однак більшість істориків все-таки згодні, що свідчення античних авторів відповідають історичним реаліям. Це підтверджують також і археологічні дані. Отож, Мінойська морська держава вперше об’єднала острови Егейського моря, і, пануючи у Східному Середземномор’ї, стала, на думку відомого історика Шувалова, своєрідною передумовою утворення І Афінського морського союзу.▼