Великі Трояни: відмінності між версіями

<big>'''<big>Давня історія села. Етимологія назви "Великі Трояни"'''</big>'''

<big>Вперше село згадується в архівних документах 1763 р.,в яких зазначається,що вцьому році прихожани села побудували на свої кошти трьохкупольну церкву з дерева.</big>

<big>Населення села складалося переважно з селян,між якими в значній мірі були вихідці з колишньої польської шляхти ,переіменованої в безземельних селян.</big>

<big>У XVIII ст. В-Трояни належали графам Потоцьким. У 1848 р. в селі було 136 дворів з населенням 740 чоловік. З них лише 10 дворів мали тягло і користувалися наділом землі в розмірі 5 моргів (2.5 десятини),110 дворів тягла немали і користувалися наділом землі в два раза меншим перших, 16 дворів мали лише городи, а 15 сімей не мали ні землі, ні жител.Тих ,які не мали землі і хатів, називали "бобилями". На селі було 138 волів,38 бичків, 38 голів гуртової худоби, і лише 5 коней.</big>

<big>Панщина на Поділлі рівнялася 200 дням.Оброк брали з душі 8 карбованців. Давали на панський двір десятину від своєї худоби, птиці, яйця, десяту копицю сіна, соломи.</big>

<big>Керуючись указом уряду від 2 квітня 1842 р. про "зобов'язаних селян" поміщик Потоцькийв 1850 р. перевів своїх селян з панщини в стан тимчасово зобов'язаних ( на цілих 11 років раніше проведеної реформи про відміну кріпосного права в Російській імперії 1861 р.!).Щороку селяни платили поміщику за землю податок грішми 1859 карбованців 80 коп. Виплата покладалась на сільську общину. З 1 вересня 1863 р. тимчасовозобов'язані селяни переводились в розряд власників. Платежі за земельні наділи селяни сплачували державі в розстрочку через відділ Селянського банку.</big>

<big>Після викупу маєтків у племінниці Потоцького Марії Строганової удільним відомством землі с.В-Троянів орендували пани Парамбойми, які наймали робітників на сезонні і постійні роботи.В село щороку приїжджали селяни Харківської ,Чернігівської, Полтавської губерній на роботи в поміщика і заможних селян. Частина їх залишалась жити в селі назавжди.Так на поч. XX ст. в селі вже було 490 дворів з населенням 2337 чоловік.</big>

<big>Життя строкових робітників в панській економії було гірше собачого. Тривалість робочого дня становила 17-18 годин, середня зарплата чоловіків була 44 коп., жінок - 33 коп. в день. В селі протягом 1905-1907 рр. відбулося ряд революційних виступів проти поміщика Драгановського.Селяни відмовлялися доглядати просапні культури за низьку оплату і вимагали підвищення заробітку до 40-45 коп.в день.Найбільш активними організаторами страйків були Регуш Андрій Опанасович,Кіснічук Андрій Мінович,Бедзей Іван Корнійович. Навесні 1906 р. безземельні і малоземельні селяни зібрались біля Великотроянівської волосної управи з вимогою про переділ поміщицької землі.Волосна поліція розігнала селян,а організаторів виступу Киселя Левка Кириловича,Книша Івана Матвійовича та Долиняка Сидора Кіндратовича арештувала і жорстоко побибила різками.</big>

<big>У 1864 р. вперше відкрилась церковно-приходська школа, а в1875 р. замінене мінестерським народним училищем.Через 22 роки в селі була відкрита школа грамоти для дівчаток. Діти одержували дуже мізерні знання. Усіх письменних чоловіків було 25%, жінок 0,3 %.Натой час В-Трояни били волосним центром:в селі працював єдиний на всю округу провий млин,працювала дільнича лікарня,яка обслуговувала населення всієї волості,щотижня проводились базари,на які приїжджали селяни й купці з навколишніх сіл.</big>

<big>В роки Першої світової війни на фронт пішли 397 чоловіків,з яких додому не повернулися 132 чоловіки.24-25 червня 1916 р.група жінок і відпускні поранені солдатів (близько 500 чоловік) зібрались біля будинку священника,вимагали від нього " оту чорну книгу з орлом", погрожуючи втопити його в ставку. Волосна поліція арештувала 12 жінок,решту оштрафували по 100 крб. кожного і відпустили.</big>

<big>З великими надіями зустріли троянчани події Лютневої революціюї 1917 р. та створння Центральної Ради в Києві і взялися за перерозподіл панської землі і створення органів самоуправління в селі.Була створена сільська Рада, яку очолив житель села. Ходак Пилип Опанасович. Але уже весною 1918 р.Україна була окупована австро-німецькими військами.З ними прибув управляючий економією поміщика Шрот та ін. Він вимагав повернути захоплені землі та сплатити штраф. Шрот викликав з Голованівська загін козаків-гетьманців. Всіх жителів села зігнали і показали показвий суд різками.</big>

<big>В січні 1918 р. в сел була встановлена радянська влада. Створений волосний та сільський ревкоми. З листопада 1918 р.по лютий 1919 р. в селі перебували війська С.Петлюри. Червона армія прагнула повернути під свій контроль хлібні землі України. В лютому 1919 р. вони знову поновили свої порядки і закони на наших зелях :впровадили зловісну продрозверстку, розв'язали громаднську війну і терор.</big>

<big>З вересня 1919 р.в селі господарювали денікінці,які встановили непомірні податки, вз'ялися за звичні їм грабунки. Було зруйновано млин і всі мости,що були на той час в селі.Через пів року білогвардійців прогнали червоні. 23 листопада а село налетіла банда Куцого. Бандити вдерлися в риміщення волревкому,розстрілляли його працівника ,спалили документацію і пограбували майно. Для ліквідації банд в село прибув стрілецький полк,який знаходився на утриманні житетелів села. На зміну білому прийшов червоний терор,масова колективізація(1929-1932 рр),голод(1932-1933 рр) ,репресії(1937-1938 рр).</big>

<big>Важким періодом для села була тимчасова німецька окупація. 3 серпня 1941 р. німці появились в с.В-Трояни. В південній частині села розгорівся запеклий бій, в якому було знищено механізований загін та багато гітлерівців. В цей день німці спалили хати колгоспників Кацана Ф.М., Книшука П.Ф., Щербатого М.Д., вбили хлопчика Проданчука Дем'яна. З села насильно відправлено до Німеччини 112 юнаків і дівчат. З Німеччини не повернулось 69 чоловік. Жахливу</big>

<big>розправу вчнили німці разом з поліцаями над євреями. Німецький комендант наказав поліцаям зселити єврейські сім'ї в хатустарого єврея Хаймовича Піня,яка стала останнім притулком 25 чоловік. Серед них було 8 дітей. Троянчани підримували зв'язки з партизанським загоном "Південий". Будинки братів Субтових довгий час були квартирами, де зустрічалися зв'язківці різних паритизанських загонів та диверсійних груп. Брати Субота Костянтин Костянтинович та Субота Васль Костянтинович за зв'язки з партизанами були розстріляні в 1943 р. в смт. Голованівськ. В роки окупації за зв'язки з партизанами були закатовані 23 жителі села,з них 7 жінок та 5 підлітків. У Великій Вітчизняній війні рідну землю боронили 977 наших земляків, 210 з них нагоджені бойовими та державними нагородами, 225 пали смертю хоробрих. В ніч на 12 березня 1944 р.військові частини 21-го корпусу 4-ї гвардійської армії 2-го Українського Фронту (маршал Конєв І.С) с. В-Трояни звільнили від німецьких загарбників.</big>

<big>Через село протікає три річки: Синиця, Синька і Безіменна. Синиця, що бере початок недалеко від міста Умані, протікає через села Кам`яна Криниця і Вільхове (древня назва Волсіве - де археологами знайдено культовий центр волсівського аріянства). Друга - Синька, котра протікає через сусідні села Синьки та Одая. Ці села раніше входили до Великотроянівського центру Кам`янець-Подільської губернії. Так от, саме в палаці графині Волконської, який розташовувася колись на горі села Одая, над рікою Синька й народився син, який став одним із засновників української та російської літератури. Його звали [[Некрасов Микола Олексійович|'''Некрасов''' '''Микола''' '''Олексійович''']] (28 листопада (10 грудня) 1821. І хоч він був зареєстрований у Немирові, Брацлавського повіту Подільської губернії, є дані про те, що народився він cаме в Одаї, а потім батько перевіз його до Немирова, де він проходив військову службу. Потім неодноразово визначний поет повертався в це село, слухаючи українських народних пісень, які запали в його дитячу душу навіки, сформувавши його глибоконародний характер поета.</big>

<big>Поля села Великі Трояни зі сходу сягають знаменитого Галочанського дубового пралісу, шо відстоїть від села на 7 кілометрів, на заході межують з ланами сіл Вільхове і Кам'яна Криниця, на півдні - с. Йосипівка, на півночі - Синьки і Одая.</big>

<big>Село ніби сховане у вербово-вишневих ярах, по яких протікають дзюркотливі потоки річок. Село має камінний кар`єр, камінь якого за своєю високою кристалічною структурою годиться на виготовлення художніх скульптур. Є і чудова глина, з якої колись троянці виготовляли керамічні вироби побутового вжитку - великі глеки, глечики, миски, тарілки, куманці.</big>

<big>У селі є середня школа, великий Будинок культури з просторою спортивною залою, якому можуть позаздрити навіть великі міста. Раніше тут діяв сільський народний театр, духовий оркестр, шашковошаш</big>ково-шаховий клуб, гурт силовиків (гантелі) та ін. Тут виступали знамениті борці-велетні, брати Піддубні.