|
| особиста_сторінка =
}}
'''Ме́лані Кляйн''' ({{lang-de|Melanie Klein}}; [[30 березня]] [[1882]], [[Відень]] — [[22 вересня]] [[1960]], [[Лондон]]) — впливовийвпливова [[Велика Британія|британський]] [[психоаналіз|психоаналітик]] [[Австро-Угорщина|австрійського]] походження, яка стояла біля витоків [[дитячий психоаналіз|дитячого психоаналізу]], [[Ігротерапія|ігрової психоаналітичної терапії]] і [[теорія об'єктних відносин|теорії об'єктних відносин]].
== БіографіяЖиттєпис ==
[[Файл:Melanie Klein c1900.jpg|left|upright|thumb|Мелані Кляйн, близько 1900 року]]
Мелані булаКляйн народилася 30 березня 1882 року у Відні, наймолодшою із 4 дітей в єврейській родині лікаря Моріца Райзеса і Любуші Дейч.
Вона ізІз захопленням ставилася до незалежного духу і науковимнаукових поглядампоглядів свого батька, проте їх відносини ніколи не були близькими головним чином через понад 50-літню різницю у віці більше, ніж у п'ятдесят років. Ближче до неїМелані була мати — прекрасна і освічена жінка. Мелані було лише чотирнадцять, коли вона вирішила присвятити себе медицині. Будучи підготовлена братом, вона склала вступні іспити до Віденської гімназії — єдиний тоді в місті навчальний заклад, що готував до вступу в університет.
В 14 років Мелані вирішила присвятити себе медицині. Підготувавшись із допомогою брата, склала вступні іспити до Віденської гімназії — єдиного в місті навчального закладу, що готував до вступу в університет.
В юності Мелані входила до гуртка інтелігентної молоді, котра цікавилася [[філософія|філософією]], [[наука|наукою]], [[література|літературою]], [[мистецтво]]м. Протягом двох років вона вивчала [[гуманітарні науки]] у [[Віденський університет|Віденському університеті]]. Вона мріяла отримати медичну освіту, однак заміжжя, життя в невеликих провінційних містечках і народження дітей перешкодили цьому. Лише оселившись в [[1910]] р. в Будапешті, вона знову поринула в інтелектуальну атмосферу великого міста і незабаром зацікавилася психоаналізом, приєднавшись до психоаналітичного кружка Шандора Ференці і пройшовши у нього особистий аналіз. ▼
▲В юності Мелані входила до гуртка інтелігентної молоді, котра цікавилася [[філософія|філософією]], [[наука|наукою]], [[література|літературою]], [[мистецтво]]м. Протягом двох років вона вивчала [[гуманітарні науки]] у [[Віденський університет|Віденському університеті]]. Вона мріялаМріяла отримати медичну освіту, однак заміжжяшлюб, життя в невеликих провінційних містечках і народження дітей перешкодили цьомумрії. Лише оселившись в [[1910]] р. в Будапешті, вона знову поринула в інтелектуальну атмосферу великого міста і незабаром зацікавилася психоаналізом, приєднавшись до психоаналітичного кружка Шандора Ференці і пройшовши у нього особистий аналіз.
Випадково їй до рук потрапила книга Фрейда «[[Тлумачення сновидінь (книга)|Тлумачення сновидінь]]». Кляйн стала однією з лише кількох сотень читачів першого видання. Саме в психоаналізі, підкупивши її глибиною проникнення в суть людських проблем, Кляйн угледіла можливість вирішення власних психологічних проблем, періодично, що загострювалися в силу перипетій особистого життя. Практикував у ту пору в [[Будапешт]]і Шандор Ференці, що і виступив її психоаналітиком, причому лікувальний аналіз пацієнтки плавно переріс у дидактичний. Згодом Кляйн згадувала, що хоча Ференці, безумовно, допоміг їй освоїти основи аналітичної майстерності, в цілому його аналізом вона залишилася не задоволена<ref name="к">[http://psy.1september.ru/articlef.php?ID=200601903 Мелани Кляйн]</ref>. ▼
Лише оселившись в [[1910]] р. в Будапешті, Кляйн знову поринула в інтелектуальну атмосферу великого міста і незабаром зацікавилася психоаналізом, приєднавшись до психоаналітичного гуртка [[Шандор Ференці|Шандора Ференці]] і пройшовши у нього особистий аналіз.
У [[1917]] р. вона познайомилася з Фрейдом у Будапешті, 5-му Міжнародному Конгресі, зустрічі Угорського та Австрійського психоаналітичних товариств, а в [[1919]] р. вступила в Угорське психоаналітичне товариство, представивши доповідь «Про розвиток однієї дитини». Кляйн сама зробила спробу аналізу, скориставшись для цього найдоступнішим в її положенні «пацієнтом» — власним сином<ref name="к"/>. ▼
УЗапрошення [[1921]] р.,до уБерліна віців 381921 літ, Мелані Кляйн на запрошення Абрахама переїхала до [[Берлін]]ар. Це запрошення збіглося з від'їздом її чоловіка Кляйн в чергове тривале відрядження до [[Швеція|Швеції]]. Не побажавшибажаючи поїхатиїхати з ним, Кляйн віддала перевагу своїм професійним інтересам. Це розставання стало наслідком наростаючогохронічного відчуження міжв подружжямподружжі і стало прелюдією офіційного розлучення, що послідувалоза кілька років потому<refзавершилось офіційним name="к"/>розлученням. ▼У [[1920]] р. Мелані Кляйн, на конгресі в Гаазі, познайомилася з Карлом Абрахамом, особистість і ідеї якого справили на неї велике враження. ▼
У [[1960]] р. після перенесеної операції Мелані Кляйн померла від емболії легеневої артерії<ref name="к" />.
▲У [[1921]] р., у віці 38 літ, Мелані Кляйн на запрошення Абрахама переїхала до [[Берлін]]а. Це запрошення збіглося з від'їздом її чоловіка в чергове тривале відрядження до [[Швеція|Швеції]]. Не побажавши поїхати з ним, Кляйн віддала перевагу своїм професійним інтересам. Це розставання стало наслідком наростаючого відчуження між подружжям і стало прелюдією офіційного розлучення, що послідувало кілька років потому<ref name="к"/>.
== Психоаналітична кар'єра ==
▲Випадково їй до рук Кляйн потрапила книга Фрейда «[[Тлумачення сновидінь (книга)|Тлумачення сновидінь]]» ., Кляйнперше сталавидання однієюякої змали лише кількохкількасот сотень читачів першого виданнялюдей. Саме в психоаналізі, підкупившищо підкупив її глибиною проникнення в суть людських проблем, Кляйн угледілабачила можливість вирішення власних психологічних проблем, що періодично , що загострювалися впід силутиском перипетійнещасливого особистого життяшлюбу. Практикував у ту пору вВ [[Будапешт]]і тоді практикував Шандор Ференці, що і виступив її психоаналітиком, причому лікувальний аналіз пацієнткиКляйн плавно переріс у дидактичний. Згодом Кляйн згадувала, що хоча Ференці, безумовно, допоміг їй освоїти основи аналітичної майстерності, в цілому його аналізом вона залишилася не задоволена<ref name="к">[http://psy.1september.ru/articlef.php?ID=200601903 Мелани Кляйн]</ref>.
У [[1917]] р. Кляйн знайомиться з Фрейдом у Будапешті, 5-му Міжнародному Конгресі, зустрічі Угорського та Австрійського психоаналітичних товариств.
▲У [[1917]] р. вона познайомилася з Фрейдом у Будапешті, 5-му Міжнародному Конгресі, зустрічі Угорського та Австрійського психоаналітичних товариств, а вВ [[1919]] р. вступилавступає в Угорське психоаналітичне товариство, представивши доповідь «Про розвиток однієї дитини». Кляйн сама зробила спробу аналізу, скориставшись для цього найдоступнішим в її положенні «пацієнтом » — власним сином<ref name="к" />.
▲У [[1920]] р. Мелані Кляйн, на конгресі в Гаазі, познайомилася з Карлом Абрахамом, особистість і ідеї якого справили на неї велике враження.
У Берліні[[1921]] вонар. Кляйн на запрошення Абрахама переїхала до [[Берлін]]а<ref name="к"/>, де почала працюватипрактикувати психоаналітикомпсихоаналіз не тільки з дітьми, але й з дорослими. Заступництво Абрахама дуже допомогло її успіхам. Карл Абрахам володів особливим становищем всередині аналітичного співтовариства, оскільки він, поряд з [[Карл Юнг|Карлом Г. Юнгом]] (працював у [[Цюрих]]у), [[Шандор Ференці|Шандором Ференці]] (в Будапешті) і [[Ернст Джонс|Ернстом Джонсом]] (у [[Лондон]]і), бувбудучи одним з піонерів психоаналітичного руху за межами Відня. Його авторитетові сприяла багаторічна репутація досвідченого клініциста, амав такожстановище особистав близькість доаналітичному Фрейдаспівтоваристві. У період спілкування з Кляйн Абрахам був президентом Міжнародної психоаналітичної асоціації, і ця обставина не могло не позначитися на професійному просуванні його [[протеже]]<ref name="к" />.
У [[1926]] р. Мелані Кляйн на запрошення Ернста Джонса переїхала до Великої Британії (Джонс запросив її прочитати кілька лекцій поз дитячомудитячого аналізу в Англії), де і влаштувалася остаточно. У 1927 р. вона остаточно перебралася до Англії, ставши першимпершою аналітикоманалітикинею з континенту серед членів Британського психоаналітичного суспільстватовариства. ТамУ їїБританії клінічна і теоретична робота досяглаКляйн свогодосягла розквіту і отримала широке визнання, з'явилися численні учні, вийшли в світ основні статті та книги<ref name="к" />.
У 20—30-ті рр. Британське психоаналітичне товариство в значній мірі вже сформувало оригінальний підхід до теорії і практики [[психоаналіз]]у. З часом ця обставина стала однією з найважливіших причин виникнення ворожості і конфліктів між британськими та віденськими психоаналітиками. Протистояння двох шкіл психоаналізу максимально загострилося після переїзду Кляйн в Лондон. У цей час Кляйн почала активно впроваджувати ігрову техніку в практику дитячого аналізу, ставши безумовнимбезумовною піонеромпіонеркою цього напрямку<ref name="к" />.
Після Другої світової війни Кляйн в основному працювалапрактикувала навчальнимнавчальний аналітикоманаліз і супервізоромсупервізію, відмовившись від активної ролі в житті Британського психоаналітичного суспільства. Все більше уваги вона приділяла теоретичним питанням. У [[1951]] р. з'явиласявиходить її робота «Заздрість і подяка», а в [[1961]] р., вже посмертно, — «Опис аналізу дитини». НавітьВ наостанній останньому роцірік життя Кляйн продовжувала теоретичні психоаналітичні вишукування (робота про трилогії Есхіла «Орестея»). У [[1960]] р. після перенесеної операції Мелані Кляйн померла від емболії легеневої артерії<ref name="к"/>.
== Наукове вчення ==
Свою роботу сама Кляйн розцінювала як розвиток теорії і методу З. Фрейда , постійно підкреслюючи свою вірність його ідеям. Так, вонаВона була однією з небагатьох психоаналітиків, хто без вагань підтримавпідтримали найбільш суперечливу доктрину Фрейда, що стосувалася інстинкту смерті. Більш того, Кляйн нібито вдалося угледітизнаходила прояви даного інстинкту в ранньому віці, що в ортодоксальних фрейдистів викликало сильне здивуваннянеприйняття. ЩеКонтроверсивною однієюідеєю її суперечливою ідеєюКляйн стало уявлення про виникнення едиповогоедіпового комплексу в більш ранньому віці, ніж це передбачав сам Фрейд. ▼
У своїй теорії розвитку Мелані Кляйн виходила з того, що у дитини із самого початку діють два основних потяги: любовно-сексуальний і руйнівно-агресивний. [[Его]] немовляти, що тільки ще з'являється , вирішує завдання не тількилише взаємодії із зовнішнім світом, але й оволодіння цими інстинктами, причому сам процес розвитку проходить завдяки взаєминам дитини з йогоїї першими [[Об'єктна психологія|об'єктами ]] — материнськими [[груди|грудьми]], а потім [[матір|матір'ю]]. Поглинаючи їх, ідентифікуючи з первинними об'єктами і з виникаючими з ними об'єктними відносинами, дитина будує свій внутрішній світ, опановує своїми потягамипотяги. ▼▲Свою роботу сама Кляйн розцінювала як розвиток теорії і методу З. Фрейда, постійно підкреслюючи свою вірність його ідеям. Так, вона була однією з небагатьох психоаналітиків, хто без вагань підтримав найбільш суперечливу доктрину Фрейда, що стосувалася інстинкту смерті. Більш того, Кляйн нібито вдалося угледіти прояви даного інстинкту в ранньому віці, що в ортодоксальних фрейдистів викликало сильне здивування. Ще однією її суперечливою ідеєю стало уявлення про виникнення едипового комплексу в більш ранньому віці, ніж це передбачав сам Фрейд.
За Кляйн, процес інтеграції [[Я (психоаналіз)|Его]], розвитку його [[Захисні механізми психіки|захисних механізмів]], процес становлення і розвитку об'єктних відносин проходить через дві стадії, які, однак, не мають чіткої хронологічної прив'язки і можуть існувати протягом всього життя людини як позиції, які відображають її ставлення до себе і навколишнього світу: параноїдну-шизоїдну і депресивну.
▲У своїй теорії розвитку Мелані Кляйн виходила з того, що у дитини із самого початку діють два основних потяги: любовно-сексуальний і руйнівно-агресивний. [[Его]] немовляти, що тільки ще з'являється вирішує завдання не тільки взаємодії із зовнішнім світом, але й оволодіння цими інстинктами, причому сам процес розвитку проходить завдяки взаєминам дитини з його першими об'єктами — [[груди|грудьми]], а потім [[матір|матір'ю]]. Поглинаючи їх, ідентифікуючи з первинними об'єктами і з виникаючими з ними об'єктними відносинами, дитина будує свій внутрішній світ, опановує своїми потягами.
Мелані Кляйн вважає, що процес інтеграції Его, розвитку його захисних механізмів, процес становлення і розвитку об'єктних відносин проходить через дві стадії, які, однак, не мають чіткої хронологічної прив'язки і можуть існувати протягом всього життя людини як позиції, які відображають його ставлення до самого себе і навколишнього світу. Мелані Кляйн описує дві позиції: параноїдну-шизоїдну і депресивну.* Для параноїдно-шизоїдної позиції характернохарактерна відсутність інтеграції Его і об'єктів, які розділені на хорошу і погану частини. Це необхідно для того, щоб зберегти гарний об'єкт, гарного себе і хороші відносини між ними від атаки з боку агресивно-руйнівних частин своєї особистості, які дитина ще не в змозі контролювати. Основними захисними механізмами є розщеплення себе і об'єкта і, як наслідок, різкі і зовні не вмотивовані зміни в почуттях і поведінці відносно себе та інших людей на протилежні, і [[проективна ідентифікація]], тобто [[Проекція (психологія)|проекція]] на об'єкт нестерпних в собі самому почуттів, бажань, намірів, і одночасно ідентифікація з цим «збагаченим» своїми проекціями об'єктом, що призводить до порушення меж між собою і об'єктом, і відчуття зовнішнього об'єкта як поганого, що переслідує частини себе і навпаки. Фіксація на параноїдно-шизоїдній позиції, як випливає з її назви, притаманна пацієнтамхворим, що страждають психозами або важкими прикордоннимимежовими або нарцисичними розладами<ref name="к" />.
* Депресивна позиція.
Серед послідовників Мелані Кляйн були такі психоаналітики(-ні), як [[Герберт Розенфельд]], [[Вільфред Біон]], [[Бетті Джозеф]], [[Ханна Сігал]], Дональд Мельцер, Рождер Мані-Керл.
== Праці ==
* ''Gesammelte Schriften'', Frommann-Holzboog, Stuttgart
*# ''Schriften 1920—1945, Teil 1'', 1995, ISBN 3-7728-1674-6
*# ''Schriften 1920—1945, Teil 2'', 1996, ISBN 3-7728-1675-4
*# ''Die Psychoanalyse des Kindes'', 1997, ISBN 3-7728-1676-2
* Elizabeth Bott Spillius (Hrsg.): ''Melanie Klein heute. Entwicklungen in Theorie und Praxis.'' 2 Bände. 3. Auflage. Klett-Cotta, Stuttgart 2002.
*# ''Beiträge zur Theorie.'' ISBN 3-608-95985-8.
*# ''Anwendungen.'' ISBN 3-608-95986-6.
* Ronald Britton, Michael Feldman, Edna O'Shaugnessy: ''Der Ödipuskomplex in der Schule Melanie Kleins. Klinische Beiträge.'' Klett-Cotta, Stuttgart 1998.
|
