Валютний курс: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15)
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0
Рядок 6:
Для [[Валюта конвертована|конвертованих валют]] в основі курсу лежить [[валютний паритет]]. Проте курси валют майже ніколи не збігаються з їхнім валютним паритетом. В умовах міжнародної торгівлі і інших зовнішньоекономічних акцій співвідношення надходжень і платежів в іноземній валюті і, отже, [[попит]] і [[пропозиція]] іноземної валюти не перебуває у рівновазі. При [[Активний платіжний баланс|активному платіжному балансі]] курси іноземних валют на валютному ринку даної країни падають, а курс національної грошової одиниці підвищується. Зворотне відбувається у разі, коли країна має пасивний платіжний баланс. Тому в більшості країн разом з твердим офіційним курсом національної валюти також існує вільний. За офіційного паритету здійснюються розрахунки центральних національних банків та інших валютно-фінансових установ між різними країнами і з міжнародними організаціями. Розрахунки між приватними особами і організаціями, виходять із зовнішньоторговельних і зовнішньоекономічних зв'язків та здійснюються по вільному курсу.
 
== Історія<ref>{{Cite web|url = http://uabs.edu.ua/images/stories/docs/K_BOA/Zhuravka_25.pdf|title = Методологічні підходи до класифікації режимів валютних курсів|last1 = Журавка|first1 = |date = |website = |publisher = |language = |accessdate = |archiveurl = https://web.archive.org/web/20170505102447/http://uabs.edu.ua/images/stories/docs/K_BOA/Zhuravka_25.pdf|archivedate = 5 травня 2017|deadurl = yes}}</ref> ==
До середини [[1980-ті|80-х]] років у [[МВФ]] та інших фінансово-кредитних інституціях було досягнуто консенсусу про те, що для нових економік найкращим виявився режим фіксованого, або принаймні “керованого”, валютного курсу насамперед через те, що такий режим дисциплінує центральні банки цих країн та утримує інфляцію на рівні менш ніж 10%. До середини 90-х цей “вашингтонський консенсус” було дискредитовано, передусім валютною кризою у Мексиці наприкінці [[1994]] року. Почав зароджуватися новий, до того ж абсолютно відмінний від попереднього консенсус. Полягав він у тому, що у постбреттонвудському світі високомобільного капіталу лише “автоматичність” могла запобігти валютній кризі. Тут малися на увазі режими, що автоматично пристосовувалися до ринкових сил, без втручання держави: або режими повністю гнучких валютних курсів, або режими фіксованих валютних курсів, що були конституційно обмежені “валютними радами”<ref>{{Cite book|title = “Economic Transition and the Exchange-Rate Regime,” American Economic Review, Vol. 86, Issue 2, pp.147-152, May 1996|last1 = Sachs, Jeffrey D.,|first1 = |year = 1996|publisher = American Economic Review|location = |pages = |language = |isbn = }}</ref>.