Таратута Ольга Іллівна: відмінності між версіями

Таратута втекла з одеської в'язниці в грудні 1906 років через Москву в Женеву. Вона приєдналася до групи «Бунтівник» і редагувала її однойменну газету<ref name=Avrich69/>. Увійшла в сформовану в Швейцарії першу анархістську бойову групу&nbsp;— Бойовий інтернаціональний загін анархістів-комуністів. Наприкінці 1907 року Ольга повернулася до Одеси, де брала участь у плануванні експропріації в Одесі, Києві та Катеринославі, атентатів проти генерала Олександра Каульбарса, командувача Одеської військової області, і проти генерала Толмачова, губернатора Одеси, і вибуху в Одеському трибуналі, сподіваючись спровокувати повстання на півдні України. Після провалу київської групи анархістів Таратута навіть організувала вибух в Лук'янівській в'язниці Києва і втечу заарештованих.

 

 

Хоча спочатку Ольга трималася на відстані від анархістського руху, зростаюче переслідування анархістів більшовицьким урядом надихнуло Таратуту приєднатися до «Голосу праці» та Конфедерації «Набат» в червні 1920 року [5]. Вона повернулася в Україну у вересні 1920 року, після того, як махновці уклали перемир'я з радянською владою. Махновські командири дали їй 5 мільйонів карбованців, Ольга поїхала до Харкова й на ці гроші створила Анархічний чорний хрест, щоб допомагати ув'язненим і іншим переслідуваним анархістам.