Перший штучний супутник Землі: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Додав абзац про роль українців у запуску. Джерела: англійська версія статті на вікіпедії про Супутник-1, а також стаття про Валентина Глушка |
|||
Рядок 67:
До спостережень за сигналами Супутника запросили всіх радіоаматорів СРСР і світу. Журнал [[Радио|«Радіо»]] заздалегідь надрукував детальні рекомендаціі щодо прийому сигналів з космосу.<ref>В. Вахнин. Искусственные спутники Земли (справка для радиолюбителей-наблюдателей).//«Радио», 1957, № 6, с. 14-17</ref><ref>А. Казанцев. Наблюдения за радиосигналами с искусственных спутников Земли и их научное значение.//«Радио», 1957, № 6, с. 17-19</ref>
== Роль українців у запуску ==
[[Файл:Stamps 2007 Ukrposhta 859.jpg|альт=Супутник-1, Сергій Корольов і Валентин Глушко, зображені на українській поштовій марці, випущеній з нагоди 50-річчя запуску Супутника-1|міні|Супутник-1, [[Корольов Сергій Павлович|Сергій Корольов]] і [[Глушко Валентин Петрович|Валентин Глушко]], зображені на українській поштовій марці, випущеній з нагоди 50-річчя запуску Супутника-1]]
17 грудня 1954 року, Головний Конструктор Радянського Союзу, українець і уроженець Житомира, [[Корольов Сергій Павлович|Сергій Корольов]], запропонував план з розробки штучного супутника Землі міністру Оборонної Промисловості, Дмитру Устінову. Корольов передав йому звіт Михайла Тіхонравова з оглядом подібних проектів за кордоном. Тіхонравов наголошував, що запуск орбітального супутника є неминучим етапом розвитку ракетобудування.
29 липня 1955 року, президент США [[Дуайт Ейзенхауер|Ейзенгауер]] оголосив що під час [[Міжнародний геофізичний рік|Міжнародного Геофізичного Року]] (1957), Сполучені Штати запустять штучний супутник. Через тиждень, 8 серпня, Політбюро Комуністичної Партії Радянського Союзу затвердило пропозицію з розробки штучного супутника.
За час розробки, попередньо затверджений план із запуску складнішого, супутника масою 1-1.4 тонни з науковим обладнанням на борту, відомого також як "Об’єкт Д", було замінено на простіший "Об’єкт ПС" (рос. "простейший спутник"), з масою всього 83,6 кілограми. Основними причинами змін стало бажання прискорити запуск і випередити США, а також нижчий специфічний імпульс двигунів ракети Р-7 (304 секунди замість планованих 309-310 секунд), що перешкоджало виведенню такого важкого об’єкта на орбіту.
Ракета [[Р-7]], яку Корольов вибрав для запуску була оснащена чотирма двигунами [[РД-171|РД-107]] і одним двигуном РД-108, які були спроектовані інишим талановитим українським інженером, одеситом [[Глушко Валентин Петрович|Валентином Глушком]].
Розробники, інженери і технічні працівники які працювали над розробкою спостерігали за історичним запуском із командного пункту. Після успішного старту вони поїхали до мобільної радіо станції, щоб послухати радіосигнали, які передавав супутник. Інженери вичекали півтори години, щоб впевнитися що супутник вийшов на орбіту і передавав сигнали, перед тим як Корольов зателефонував Першому секретареві ЦК КПРС і ще одному етнічному українцеві який долучився до цього запуску, [[Хрущов Микита Сергійович|Микиті Хрущову]].
== Значення польоту ==
| |||