Перший штучний супутник Землі: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Batsv (обговорення | внесок) м вікіфікація |
|||
Рядок 64:
Польоту першого супутника передувала титанічна робота радянських ракетних конструкторів на чолі з Сергієм Корольовим. Багато хто з них працював в «[[шарашка]]х». Попри це, вже в січні 1957 року Корольов направив доповідну записку в [[Рада Міністрів СРСР|Раду Міністрів СРСР]], де писав, що в квітні-червні 1957 року можуть бути підготовлені дві ракети в супутниковому варіанті, «і запущені відразу ж після перших вдалих пусків міжконтинентальної ракети». [[21 серпня]] [[1957]] здійснено другий успішний запуск, через 6 днів [[ТАСС]] повідомило про створення в СРСР [[міжконтинентальна балістична ракета|міжконтинентальної балістичної ракети]], і Корольов впритул зайнявся підготовкою до космічного запуску. Його колективу потрібно було поспішати, адже того ж року [[США]] також планували запуск першого штучного супутника.
Спочатку передбачалося запустити важкий супутник з низкою наукових приладів — [[об'єкт Д]]. Однак роботи по ньому затягувалися, і було вирішено розробити дуже простий апарат з двома [[радіомаяк]]ами для проведення траєкторних вимірювань, а важкий супутник полетить наступного, 1958 року, в травні. Діапазон передавачів простого супутника був вибраний так, щоб стеження за супутником могли здійснювати [[радіоаматор]]и. Старання конструкторського бюро Корольова виявились успішними. [[4 жовтня]] о
До спостережень за сигналами Супутника запросили всіх радіоаматорів СРСР і світу. Журнал [[Радио|«Радіо»]] заздалегідь надрукував детальні рекомендаціі щодо прийому сигналів з космосу.<ref>В. Вахнин. Искусственные спутники Земли (справка для радиолюбителей-наблюдателей).//«Радио», 1957, № 6, с. 14-17</ref><ref>А. Казанцев. Наблюдения за радиосигналами с искусственных спутников Земли и их научное значение.//«Радио», 1957, № 6, с. 17-19</ref>
| |||