Андрій (Бачинський): відмінності між версіями

[перевірена версія][очікує на перевірку]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Уточнив формулювання.
Рядок 97:
За саном А.Бачинський посідає високе місце в державі. 1777 р. він стає дійсним внутрішнім таємним радником, 1778 р. входить до верхньої палати сейму. Там він зумів відстояти права греко-католицького духовенства нарівні з католицьким та реформатським. Він домігся звільнення своїх священиків від військової повинності та податків. Але найбільшим політичним успіхом став закон про захист греко-католицького духовенства від свавілля поміщиків.
 
24 лютого 1778 р. у с. Костіл А. Бачинський підписав із заступником голови Угорської намісницької ради (іншими словами — віце-прем'єром Угорщини) графом П.Фештетичем угоду про державну підтримку священиків Марамороської жупи. У травні таку ж угоду підписано з графом Шснборном по Березькій жупі. 19 червня це зроблено і по Ужанській жупі. Священики отримали право на стандартний земельний наділ у 12 кадастральних угрів, а дяки — на половину його. З духовних осіб не бралася плата за випасання їхньої худоби. Ремонт і облаштування храмів здійснювались за рахунок казни. Для школи і хати вчителя безкоштовно виділялися дрова. Найтяжче було поширити такий порядок і на Угочанську жупу (Виноградівщину), але поступово домоглися і цього. За А.Бачинського єпархія значно зміцнюється, налічуючи в своєму складі 60 пресвітерств і 729 парафій. На особисте прохання владики Марія-Терезія 1776 р. подарувала єпископству маєток в с. Тополиця під угорським містом Мішкольц, що давав щороку доход 12 тисяч форинтів (до цього на єпископство виділялося 5 тисяч). З огляду на великі розміри єпархії і для покращання управління 26 липня 1776 р. було створено два вікаріати — Марамороський і Сукмарсткий. 27 липня 1787 р. до них додався третій — Кошицький, згодом перетворений на Пряшівський. А. Бачинський також розширив капітулу, до складу якої увійшло сім каноніків.[[Файл:Bachynskyj A.jpg|міні|281.989x281.989px|''А. Ф. Бачинський'']]Мукачево-Ужгородська єпархія підпорядковувалась естергомському архієпископові. А.Бачинський намагався вийти з-під цієї юрисдикції (у зв'язку з постійними утисками угорською владою будь-якого прояву української ідентичності закарпатцями) і створити окрему митрополію для всіх руських, тобто українських, греко-католиків Угорщини.імперії ПротеГабсбургів: цеі неЗакарпаття, вдалося.і НатомістьКоролівства зіГаличини згодита ВідняВолодимирії. почалаМукачівський відновлюватисяієрарх Галицько-Львівськабув митрополія.головним Кандидатуракандидатом А.на Бачинськогомитрополита нав їїразі главустворення булацієї найсильнішоюцерковної провінції. ЛишеПроте план не втілили через рішучий протест угорських властейеліт, перешкодив цьомуякі затвердженнютвердили, що черговийстворення разєдиної свідчилоукраїнської промитрополії буде образою угорських національних інтересів. Ці події додатково свідчили небажання угорської влади втрачати землі, де проживали українці, і які експлуатувалися як світською, так і церковною угорською владою. Тож було створено Галицьку митрополію, але без Мукачівської.
 
1780 р. владика остаточно переніс єпископську резиденцію з Мукачева до Ужгорода. 15 жовтня тут за участю королівського комісара було освячено кафедральний храм. Тут же владика заснував духовну семінарію у замку Другетів. П'ять професорів викладали руською (давньоукраїнською) та румунською мовами. На прохання А. Бачинського імператор [[Йосиф II]] виділив для семінаристів 60 стипендій.