Андрій (Бачинський): відмінності між версіями
[перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Уточнив формулювання. |
||
Рядок 97:
За саном А.Бачинський посідає високе місце в державі. 1777 р. він стає дійсним внутрішнім таємним радником, 1778 р. входить до верхньої палати сейму. Там він зумів відстояти права греко-католицького духовенства нарівні з католицьким та реформатським. Він домігся звільнення своїх священиків від військової повинності та податків. Але найбільшим політичним успіхом став закон про захист греко-католицького духовенства від свавілля поміщиків.
24 лютого 1778 р. у с. Костіл А. Бачинський підписав із заступником голови Угорської намісницької ради (іншими словами — віце-прем'єром Угорщини) графом П.Фештетичем угоду про державну підтримку священиків Марамороської жупи. У травні таку ж угоду підписано з графом Шснборном по Березькій жупі. 19 червня це зроблено і по Ужанській жупі. Священики отримали право на стандартний земельний наділ у 12 кадастральних угрів, а дяки — на половину його. З духовних осіб не бралася плата за випасання їхньої худоби. Ремонт і облаштування храмів здійснювались за рахунок казни. Для школи і хати вчителя безкоштовно виділялися дрова. Найтяжче було поширити такий порядок і на Угочанську жупу (Виноградівщину), але поступово домоглися і цього. За А.Бачинського єпархія значно зміцнюється, налічуючи в своєму складі 60 пресвітерств і 729 парафій. На особисте прохання владики Марія-Терезія 1776 р. подарувала єпископству маєток в с. Тополиця під угорським містом Мішкольц, що давав щороку доход 12 тисяч форинтів (до цього на єпископство виділялося 5 тисяч). З огляду на великі розміри єпархії і для покращання управління 26 липня 1776 р. було створено два вікаріати — Марамороський і Сукмарсткий. 27 липня 1787 р. до них додався третій — Кошицький, згодом перетворений на Пряшівський. А. Бачинський також розширив капітулу, до складу якої увійшло сім каноніків.[[Файл:Bachynskyj A.jpg|міні|281.989x281.989px|''А. Ф. Бачинський'']]Мукачево-Ужгородська єпархія підпорядковувалась естергомському архієпископові. А.Бачинський намагався вийти з-під цієї юрисдикції (у зв'язку з постійними утисками угорською владою будь-якого прояву української ідентичності закарпатцями) і створити окрему митрополію для всіх руських, тобто українських, греко-католиків
1780 р. владика остаточно переніс єпископську резиденцію з Мукачева до Ужгорода. 15 жовтня тут за участю королівського комісара було освячено кафедральний храм. Тут же владика заснував духовну семінарію у замку Другетів. П'ять професорів викладали руською (давньоукраїнською) та румунською мовами. На прохання А. Бачинського імператор [[Йосиф II]] виділив для семінаристів 60 стипендій.
|