Вільфрід Йоркський: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
правопис |
правопис |
||
Рядок 71:
Вільфрід дізнався, що його супротивники мають намір його вбити, тому обрав шляху через [[Фризія (королівство)|королівство Фризію]]. Вільфріда гарно прийняв король [[Альдгісл]], тому чернець вирішив залишитися тут і проповідувати християнство. На користь нього в очах фризів-поган зіграло серйозну роль та обставина, що прибуття Вільфріда збіглося з небувалим виловом риби. Той рік, взагалі, видався надзвичайно врожайним, і це стосувалося всіх видів продукції. Все це вони приписали славу Бога, про якого проповідував Вільфрід Йоркський. Проповідь його була прийнята, і до літа 679 року він хрестив всю, за кількома винятками, верхівку фризів, і декілька тисяч звичайних фризів. В свою чергу Еброїн, майордом Нейстрії, звернувся до Альгісла з пропозицією за бушель золота видати йому Вільфріда живим або мертвим. Втім фризький король відмовився. Слідом за цим Вільфрід продовжив свій шлях до Риму.
У Римі його було виправданий папою римським [[Святий Агафон|Агафоном]], який відновив Вільфріда на Йоркський кафедрі. Після свого повернення на батьківщину у 680 році не був допущений до Йорку. Тому перебрався до Сассексу, де проповідував до 686 року. 681 року заснував абатство Селсей. Успіху християнізації Сассексу за легендою Вільфрід завдячує диву: тривалий час тут не було дощу, але як тільки прибув місіонер й став проповідувати, задощило. Вільфрід допомагав Еркенвальду, єпископу Лондонському, в розбудові церкви в Сассаксу. 685 року після захоплення Сассексу королем [[Кедвалла (король Вессексу)|Кедваллою]], володарем Вессексу, Вільфрід стає радником останнього. У 686 році хрестив мешканців острова Вайт
У 686 році замирився з Феодором Тарсійським, архієпископом Кентерберійським. У 686 році повернувся до Нортумбрії з приписом від папи римського Івана V відновити Вільфріда на кафедрі в Йорку. Король [[Елдфріт]] відмовився підкоритися, поставивши за єпископа Бозу. Втім у 687 році все ж зумів відновитися, але втратив владу над єпархіями Хексема і Ліндесфарна. У 691 року внаслідок конфлікту з королем Вільфрід був змушений шукати притулку в Мерсії. У 692 році
692 року призначено єпископом лестера. Водночас у Римі отримав виправдання своїм діям, проет вже не зміг посісти Йоркську кафедру. У 703 році собор в Остерфілді наказав Вільфріду залишити єпископську кафедру. Цього разу, незважаючи на рішення Риму на його користь, коли в 705 році він був втретє відновлений у званні єпископа Йоркського, Вільфрід в результаті погодився з думкою собору і прийняв сан єпископа Хексемського. Під час єпископства Вільфріда в його єпархії збільшилася кількість монастирів, було побудовано безліч чудових соборів. Єпископ Вільфрід особисто керував зведенням цих будинків. Останні роки життя Вільфрід провів в Ріпонському монастирі, де помер близько 709 року.
| |||