|
У 678 році сталася сварка з новим королем [[Егфріт]]ом. Король прогнав єпископа з Нортумбрії, ймовірно, за відмову виконати рішення Хертфордського собору (за ініціативи Феодора Тарсійського) про розпоідлу Йоркської діоцезії на 4 частини. Вільфрід поїхав шукати справедливості до Риму.
Вільфрід дізнався, що йогосйого упротивникисупротивники мають намір його вбити, тому обрав шляху через [[Фризія (королівство)|королівство Фризію]]. Вільфріда гарно прийняв король [[Альдгісл]], тому чернець вирішив залишитися тут і проповідувати християнство. На користь нього в очах фризів-поган зіграло серйозну роль та обставина, що прибуття Вільфріда збіглося з небувалим виловом риби. Той рік, взагалі, видався надзвичайно врожайним, і це стосувалося всіх видів продукції. Все це вони приписали славу Бога, про якого проповідував Вільфрід Йоркський. Проповідь його була прийнята, і до літа 679 року він хрестив всю, за кількома винятками, верхівку фризів, і декілька тисяч звичайних фризів. В свою чергу Еброїн, майордом Нейстрії, звернувся до Альгісла з пропозицією за бушель золота видати йому Вільфріда живим або мертвим. Втім фризький король відмовився. Слідом за цим Вільфрід продовжив свій шлях до Риму.
У Римі його було виправданий папобпапою римським [[Святий Агафон|Агафоном]], який відновив вільфріда на Йоркський кафедрі. Після свого повернення на батьківщину у 680 році ннене був допущений до Йорку. Тому перебрався до Сассексу, де проповідував до 686 року. 681 року заснував аббатство Селсей. Успіху християнізації Сассексу залегендою Вільфрід завдячує диву: тривалий час тут не було дощу, але як тільки прибув місіонер й став проповідувати, задощіло. Вільфрід допомагав Еркенвальду, єпископу Лондонському, в розбудові церкви в Сассаксу. 685 року після захоплення Сассексу королем [[Кедвалла (король Вессексу)|Кедваллою]], володарем Вессексу, Вільфрід стає радником останнього. У 686 році хрестив мешканців острова Вайт післязахоплення його Кедваллою.
У 686 році замирився з Феодором Тарсійським, архієпископом Кентерберійським. У 686 році повернувся до Нортумбрії з приписом від папи римського Івана V відновити Вільфріда на кафедрі в Йорку. Король [[Елдфріт]] відмовився підкоритися, поставивши за єпископа Бозу. Втім у 687 році все ж зумів відновитися, але втратив владу над єпархіями Хексема і Ліндесфарна. У 691 року внаслідок конфлікту з королем Вільфрід був змушений шукати притулку в Мерсії. У 692 році зновурушив до Риму, шукати допомогу проти правителя Нортумбрії.
|
