Прем'єр-міністр Греції: відмінності між версіями

1832 р. на грецький престол був запрошений неповнолітній [[Оттон Баварський|Баварський принц Оттон]]. Спочатку уряд країни очолювала регентська рада. Глава Ради Йозеф Людвиг фон Армансперг був де-факто головою уряду під час правління короля Оттона. Пізніше Оттон відсторонив своїх радників від реальної влади і зосередив абсолютну владу у власних руках, ефективно управляючи країною.

Після [[Повстання 3 вересня]] 1843 року король Оттон був змушений надати [[Конституція Греції 1844|Конституцію]], новим очільником уряду став Агндреас[[Андреас Метаксас]]. Саме Метаксас першим в історії Грецької республіки зайняв пост «Прем'єр-міністра Греції». Після того, як офіційно був впроваджений апарат Прем'єр-міністра, відповідальність за самоврядування на місцях була покладена на грецький народ.

У [[1862]] році Оттон був скинутий з престолу, грецький народ обрав нового монарха в особі [[Георг І (король Греції)|короля Георга І]]. У найближчі 15 років партійна система бурхливо розвивалась у Греції. Найбільшу підтримку отримували правоорієнтована Націоналістична партія на чолі з Александросам Кумундуросом і більш ліберальною «Новою партією» під керівництвом [[Харілаос Трикупіс|Харілаоса Трикупіса]]. Саме Трикупіс після виборів [[1874]] року змусив короля прийняти {{lang-el|αρχή της δεδηλωμένης}} — принцип призначення королем на посаду прем'єр-міністра лідера більшості в парламенті. Націоналістів в Греції пізніше очолив [[Теодорос Деліянніс]], який за власни зізнанням, був завжди про того, о підтримував Трикупіс. Ця двопартійна система існувала до [[1910]] р., навітопісля того як після смерті Трикупіса [[1895]] року «Нову партію» очолив [[Георгіос Теотокі]]с та після вбивства Деліянніса в [[1905]] році, яка призвела до розколу партії на консервативну та націоналістичну течії.