Галицький сейм: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Tohaomg (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
доповнення |
||
Рядок 203:
|-
|}
== Будинок Галицького сейму ==
Будівлю звели в 1877-1881 роках за проектом [[Юліуш Гохберґер|Юліуша Гохберґера]]<ref name="25АШЛ">{{25АШЛ|14-17}}</ref>.
Загальний план споруди зумовлений конфігурацією кварталу. Головний фасад виходить на Міський (Єзуїтський) парк — тепер [[Парк імені Івана Франка (Львів)|парк імені Франка]]<ref name="Архітектура-Львова">Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів: Центр Європи, 2008. — C. 271. </ref>. Він вирішений у формах зрілого віденського ренесансу. Центральний [[ризаліт]] будівлі у формі колонного [[портик]]а доповнюють скульптурні композицій «Праця» та «Освіта» роботи Теодора Риґера. Йому ж належить і скульптурна композиція «Галичина, Вісла і Дністер», що увінчує [[антаблемент]]<ref name="Архітектура-Львова"/>. В центрі цієї композиції скульптура Галичини заввишки чотири метри. Вона простягає руки над фігурами Дністра та Вісли, що усоблюють схід і захід Королівства Галичини та Володимирії<ref name="25АШЛ"/>. Алегоричні скульптури належать різцям З. Трембецького та Ф. Мікульського. Над головним входом на рівні другого поверху, розташована [[лоджія]] декорована спареним [[Колона|колонами]] [[Архітектурні ордери|коринфського ордеру]]. Розвинутий центральний [[ризаліт]] підтримують два бокові ризаліти. Симетрично на головному фасаді розташовані два проїзди у внутрішні двори. Від головного корпусу вглиб ділянки розташовані крила<ref name="Архітектура-Львова"/>.
В центральному крилі, між внутрішніми двориками, знаходяться: шестимаршева сходова клітка, зала засідань<ref name="Архітектура-Львова"/>, неоренесансне оздоблення яких виконав [[Леонард Марконі]]<ref name="25АШЛ"/>, а також бібліотека, буфет<ref name="Архітектура-Львова"/>. У залі засідань було 152 місця для депутатів, а журналісти та публіка могли розміститись на галереях. Перед входом до зали стояли скульптури Мєшка І, Володимира, Казимира ІІІ і Ярослава Мудрого, які безслідно зникли по Другій світовій війні. 14 червня 1881 року в цій залі вперше у Львові вмикнули електричне освітлення<ref name="25АШЛ"/>.
1923 року будівлю передали Львівському університету імені Яна Казимира. Після приходу радянської влади цей навчальний заклад перейменовано на [[Львівський національний університет імені Івана Франка]]<ref name="25АШЛ"/>.
== Див. також ==
| |||