Іванченко Роман Григорович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 39:
|примітки =
}}
'''Рома́н Григо́рович Іва́нченко''' (*[[25 жовтня]] [[1929]], [[Київ]] — †20 липня [[2004]]) — доктор філологічних наук (1989), професор (1991). Завідувач [[Кафедра видавничої справи та редагування|кафедри видавничої справи та редагування]] видавничо-поліграфічного факультету НТУУ «КПІ» (нині — [[Видавничо-поліграфічний інститут НТУУ «КПІ»]]) (з 1991). Заст.Заступник головного редактора, часопис «[[Друкарство (журнал)|Друкарство]]».
 
== Життєпис ==
Рядок 54:
== Вклад в науку ==
 
ЗЗаймався іменем Романа Григоровича пов'язується формуванняформуванням нового наукового напряму — літературного редагування.
Він досліджувавДосліджував мовні та літературні особливості твору і процесу редагування з огляду на особливості творення і сприймання тексту. Справжній патріот України («націоналіст» — як про нього говорили і писали у відповідні органи недоброзичливці), створив наукову школу, ідеї якої є основою викладання видавничої справи та редагування у ВНЗ сучасної України. Завдяки професорові Р.Іванченку та викладацькому колективу, який склався навколо нього, донині безперервно ведеться підготовка кваліфікованих фахівців для книжкових видавництв, системи науково-технічної інформації, рекламних служб, мас-медіа.
 
Будучи старшим науковим редактором УРЕ Іванченко працював там над багатотомовою [[Історія міст і сіл Української РСР|«Історією міст і сіл України»]], [[Шевченківський словник|«Шевченківським словником»]], [[Словник іншомовних слів Мельничука|«Словником іншомовних слів»]] — і паралельно продовжував свої лекції перед фахівцями видавництв по всій Україні. Якось під час роботи в УРЕ Романові Іванченку надійшла пропозиція від Міносвіти СРСР переїхати до Москви на постійне проживання, щоб працювати спічрайтером в апараті
«Хай щастить!» — це була улюблена фраза Романа Григоровича, якою він «благословляв» студентів, колег, усяке добре діло. Його побажання здійснилися — кафедрі щастило на викладачів.
 
Будучи старшим науковим редактором УРЕ Іванченко працював там над багатотомовою «Історією міст і сіл України», «Шевченківським словником», «Словником іншомовних слів» — і паралельно продовжував свої лекції перед фахівцями видавництв по всій Україні. Якось під час роботи в УРЕ Романові Іванченку надійшла пропозиція від Міносвіти СРСР переїхати до Москви на постійне проживання, щоб працювати спічрайтером в апараті
ЦК — писати доповіді для високопосадовців. Статус, квартира, зарплата до цього додавалися б відповідні, але — Іванченко залишився в «хрущівці» і зі зросійщуваною українською наукою. Надто бракувало Україні інтелігентів, котрі протистояли її деукраїнізації в 1970-80-х рр. минулого століття.
 
До Романа Іванченка як до порадника, критика й офіційного опонента в кандидатських захистах найчастіше зверталися люди мотивовані в науці й небайдужі до громадських справ (зокрема такі, як Олесь Гоян і Сергій Квіт, нині Президент НаУКМА). Ірадж Ростегар з Ірану спеціально звернувся до професора Іванченка в КПІ, щоб написати кандидатську дисертацію на дражливу в його країні тему політичної карикатури в пресі. Однак не менш «плідні» стосунки в Романа Григоровича налагодилися з талановитими практиками видавничої справи. Зокрема, геофізик і науковий редактор «Вищої школи» Михайло Хойнацький розглядає свої понад 120 науково-практичних публікацій та книжки з питань стандартизації у видавничих установах як прямий наслідок свого співпробітництва з професором Іванченком. Заохочений ним, написав двомовну статтю про редагування підручників до всесеюзноговсесоюзного збірника «Редактор і книга» й нинішній директор видавництва «Педагогічна преса» Юрій Кузнецов. А головний редактор Парламентського видавництва Юрій Дяченко у 2003 р. зорганізував репринтне перевидання підручника Р. Г. Іванченка «Літературне редагування»: колишній голова Держкомвидаву, він як мало хто з посадовців розуміє універсальну дієвість таких гуманітарних друків, адже їм не заважають освічувати видавничу громадськість ні час, ані політична кон'юнктура.
 
== Праці ==