Водяник: відмінності між версіями

Водяник уявлявся в подобі діда, покритого мулом та лускою, що має бороду і волосся з водоростей, іноді з хвостом і крилами. Часом вважався схожим на людину з зеленим або чорним волоссям. Був здатний перетворюватися на сома, козла, собаку, качура тощо. Йому приписувалася влада над рибами та іншими водними тваринами й [[Русалка|русалками]]. За різними переказами, місце проживання водяника — або корчі та вири, або кришталевий палац, схований на дні. Водяник міг розливати річки, ламати греблі й водяні млини, топити худобу та людей, перевертати човни, гасити розпалені на берегах вогнища. Особливо небезпечним вважався час після заходу сонця та на Івана Купала, коли цей дух затягує людей під воду. Крім того, його жертвами ставали п'яниці. Втонулі у воді хлопці, згідно народнихз віруваньнародними віруваннями, ставали слугами водяника, а дівчата — русалками.

Подібні персонажі — [[Фалярони|фараонки]], котрі уявлялися як напів-людинапівлюди, напів-рибинапівриби. Згідно переказівз переказами, це колишнє військо фараона, що переслідувавпереслідувало Мойсея та було поглинуте водами, якікотрі той розвів, щобщоби вивести з Єгипту євреїв.

Рибалки задобрювали водяника, кидаючи у воду частування — хліб, варену рибу, сіль, горілку, тютюн. Часто йому віддавали частину першого уловувлову. Вважалося, якщощо коли людина тоне, то її небезпечно рятувати, бо водяник обрав її собі за жертву ій може забрати й інших. На Микиту (16 квітня) йому віддавали в жертву кобилу, а на Микиту-гусаря (28 вересня) жертвували гусака. Також вшановувалиушановували на Петрів день (12 квітня). Мельники захищалися від водяника, носячи шкуру чорного козла, що нібито відлякує його.