Відмінності між версіями «Entamoeba histolytica»

| binomial_authority = [[Fritz Schaudinn|Schaudinn]], 1903

}}

 

Ця амеба вперше виявлена у 1875 році професором Київського університету [[Леш Федір Олександрович|Федірем Лешем]].

 

[[Циста]] має діаметр 7&nbsp;— 18 мкм. Містить від 1 до 4 ядер. Лише зріла циста має 4 ядра і спроможна до зараження<ref>Brumpt, E., 1928. Differentiation of human intestinal amoebae with four-nucleated cysts. Trans R Soc Trop Med Hyg 22, 101—114 (Discussion pp. 115—124).</ref>). Цисти виявляють у випорожненнях реконвалесцентів гострого кишкового амебіазу, у хворих на хронічний амебіаз, що рецидивує, у стадії ремісії та у носіїв амеб. Цисти відрізняються високою стійкістю до факторів зовнішнього середовища. У вологих фекаліях при температурі 17-20° С і у воді, вільній від бактеріальної сапрофітної флори, вони не втрачають життєздатність близько 1 міс, у зволоженому ґрунті&nbsp;— до 8 днів. В охолоджених харчових продуктах, на поверхні фруктів, овочів, предметів домашнього вжитку цисти можуть зберігатися протягом декількох днів. Низьку температуру вони переносять протягом декількох місяців. На цисти згубно впливає висока температура. Висушування губить цисти майже миттєво. Звичайні [[дезінфекційні засоби|дезінфікуючі речовини]], в залежності від хімічного складу і концентрації, по різному діють на цисти: 5&nbsp;% розчин [[формалін]]у і 1&nbsp;% розчин [[хлорамін]]у не чинять на них помітного негативного впливу; у розчині [[Хлорид ртуті (II)|сулеми]] (1:1000) цисти гинуть протягом 4 годин. При потраплянні цист у тонку кишку людини відбувається руйнація їхніх оболонок, при сприятливих умовах вони розмножуються, перетворюючись у вегетативні форми, що живуть у проксимальних відділах товстої кишки.