'''Автоно́мія''' ({{lang-el|αυτος}} — «сам» і {{lang-el|νομος}} — «закон») —
1) наявна міра незалежності будь-якого явища від зовнішньої причини його зумовленості;<br/>
2) в етиці — стадія морального розвитку особистості, яка характеризується здатністю самостійно
створювати або вибирати моральні правила для свого життя і поведінки; здатність людини як суб'єкта етичного відношення до самовизначення на основі власного світогляду, «власного законодавства».
Автономія означає право якогось національно-територіального утворення (наприклад, області) самостійно здійснювати внутрішнє управління. Автономія може базуватися на культурній чи етнічній відмінності — і часто призводить до наступної [[Незалежність|незалежності]].
Створення територіальної автономії є найдоцільнішим принципом державного устрою тих [[Нація|націй]], які, реалізуючи своє право на [[самовизначення]], виявляють бажання залишитися в межах певної держави. Нації отримують право створювати органи влади і управління, які діють рідною мовою, з місцевих людей, що знають побут і психологію місцевого населення; розвивати рідною мовою [[Преса|пресу]], [[Школа|школу]], [[театр]], культурно-просвітницькі та інші установи. Досить часто під впливом [[Національно-визвольний рух|національно-визвольних рухів]] влада [[Унітарна держава|унітарних держав]] формально проголошує автономію окремих національних територій, але фактично не забезпечує її реального здійснення і цим самим зводить існування автономії до [[Фікція|фікції]].
У широкому розумінні — право підприємства, установи, організації самостійно розв'язувати певні питання. Коли йдеться про автономію в людському організмі, фірмі або системі, мається на увазі, що та чи інша її частина або певна функція сама відповідає за своє регулювання.
