Вессекський діалект давньоанглійської мови: відмінності між версіями

Вінчестерський стандарт поступово вийшов з ужитку після [[Норманське завоювання Англії|норманського завоювання]] Англії 1066 року. Монастирі припинили писемну традицію цією мовою, оскільки англійських [[Єпископ|єпископів]] завойовники незабаром замінили на [[Нормани|норманських]], що привезли із собою власні книжки [[Латинська мова|латиною]], і копіювання чи письмо давньоангліською мовою занепало. Невдовзі саме латина стала офіційною писемною мовою, [[Англо-нормандська мова|англо-нормандська]] ж стала мовою аристократії. Тим часом вже до середини XII століття стандартизована писемна давньоанглійська мова занепала по смерті останніх писарів, навчених писарства ще за юних літ напередодні норманського завоювання.

У подальшому, нові писемні стандарти англійської мови, з'являться вже в добу [[Середньоанглійська мова|середньоанглійської]] та сучасної англійської мови, але походитимуть з діалекту cхідного Мідленду, який до того ж є англський, а не сакський.