Венцель (курфюрст Саксонії): відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
правопис
правопис
Рядок 40:
У 1370 році після смерті його старшого зведеного брата [[Рудольф II (курфюрст Саксонії)|Рудольфа II]], успадкував усі його володіння. 1373 році помер Магнус II Брауншвейг-Вольфенбюттельський, що дало змогу Венцелю I укласти з його синами Фрідріхом, Бернгардом й Генріхом Ганноверський договір, за яким Люнебурзьким князівством Асканії й Вельфи повинні були керувати почергово. Угоду було скріплено шлюбами між цими династіями.
 
У справах Священної Римської імперії підтримував династію Люксембургів. У 1376 році під час обрання нового німецького короля подав свій голос за [[Вацлав IV|Венцеля Люксембурга]]. На церемонії його коронації вступив у конфлікт з [[Венцель I (герцог Люксембургу)|Венцелем I]], герцогом Люксембургу, через право нести імператорського меча. Того ж року оженивсоженився яназ представниціпредставницею італійського роду Каррара. Уклав мирні договори з князівством Ангальт, Магдебурзьким архієпископством та Мейсенським маркграфством.
 
У 1385 році Генріх Брауншвег-Вольфенбюттельський виступив протиГанноверської угоди, відновивши Війну за Люнебурзьку спадщину. 1385 року загинув небіж Альбрехт Саксен-Віттенберг, що змусило Венцеля I долучитися до військових дій. 1388 року Венцель I взяв в облогу Целле, але несподівано помер біля Целле або в Нойштадті Ганноверу, можливо через отруєння. Йому спадкував син [[Рудольф III (курфюрст Саксонії)|Рудольф III]].