Шахи: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Uhgwq1408 (обговорення | внесок)
→‎Варіанти шахів: Додав посилання
Рядок 357:
 
Основний крок в оцінці позиції полягає в підрахунку {{нп|Відносна цінність шахових фігур|відносної цінності шахових фігур|en|Chess piece relative value}}, своїх і суперника.<ref>Harding (2003), pp. 1–7</ref> Очки, які використовують для цього, ґрунтуються на досвіді; зазвичай пішака вважають вартим одного очка, коней і слонів близько трьох очок кожен, туру близько п'яти очок (різниця вартості між турою і слоном або конем називається [[Якість (шахи)|якістю]]), а ферзя близько дев'яти очок. Король є ціннішим, ніж всі інші фігури разом, оскільки мат йому означає поразку. Але в практичному сенсі в ендшпілі король як бойова фігура зазвичай сильніший за слона або коня, але слабший, ніж тура.<ref>Lasker (1934), p. 73</ref> Ця базова оцінка змінюється під впливом інших факторів, таких як положення фігури (наприклад, просунуті пішаки зазвичай цінніші, ніж коли вони на своїх початкових полях), координацією між фігурами (наприклад, пара слонів зазвичай скоординована краще, ніж слон і кінь), а також типом позиції (наприклад, коні зазвичай переважають слонів у закритих позиціях з багатьма пішаками, тоді як слони сильніші у відкритих позиціях.<ref>Watson (1998), p. 163ff</ref>
{| style="float: right; margin-bottom: 56px;" class=""
|+Приклад внутрішньої пішакової структури
|
Рядок 640:
Дослідження молодих шахістів у Великій Британії 2007 року показало, що сильні гравці мають вищі середніх показники IQ, але в межах цієї групи кореляція між шаховою майстерністю та IQ була помірно негативною, що означає, що розумніші діти мають тенденцію до нижчого рівня шахової майстерності. Цей результат пояснювався негативною кореляцією між інтелектом та практикою в елітній підпробі, а практика мала більший вплив на шахову майстерність.<ref name="Bilalic"/>
 
== [[Варіанти шахів ]]==
[[Файл:Hexagonal chess.svg|thumb|upright=1.4|right|[[Гексагональні шахи#Гексагональні шахи Глінського|Гексагональні шахи Глінського]], винайдені 1949 року, стали популярними в Східній Європі, досягнувши півмільйона шанувальників. Поля трьох кольорів і по троє слонів у кожного суперника є нормою для гексагональних варіантів.]]
Існує понад дві тисячі опублікованих варіантів шахів,<ref>Pritchard (2000), p. 8</ref> більшість із яких порівняно нещодавнього походження,<ref>Pritchard details 1,450 of them in {{cite book |last=Pritchard |first=D.B. |authorlink=David Pritchard (chess player) |title=The Encyclopedia of Chess Variants |publisher=Games & Puzzles Publications |year=1994 |isbn=978-0-9524142-0-9}}. «Of these, about half date from between 700 and 1970 (1,200 years!), half from the last quarter of the twentieth century.» Parlett (1999), p. 312</ref> включаючи: