Вимирання: відмінності між версіями

* '''[[Ордовицько-силурійське вимирання]]''' — відбулось у пізньому [[ордовицький період|ордовицькому періоді]] [[палеозойська ера|палеозойської ери]], приблизно 438 [[Мільйон|млн]]. [[рік|років]] тому. Внаслідок нього вимерло близько 100 відомих на сьогодні [[Родина (біологія)|родин]] [[ордовицька фауна|ордовицької фауни]];

* '''[[Девонське вимирання]]''' — відбулось у пізньому [[девонський період|девонському періоді]] палеозойської ери, приблизно 360 млн років тому. У результатіВнаслідок цього вимирання зникло близько 30 % усіх відомих родин [[девонська фауна|девонської фауни]];

В історії вимирання різних видів птахів на островах [[Нова Зеландія|Нової Зеландії]] дослідники виділили чотири фази. Перша, E₁, вивчена за виявленими рештками, охоплює період до прибуття на острови людини. Для цього періоду достовірно відомо про зникнення 29 видів птахів. Друга фаза, E₂,&nbsp;— вимирання видів, яке сталося після прибуття полінезійців, але до заселення острова європейцями. За цей час зникло 35 видів птахів. Третя фаза, E₃, включає вимирання видів після прибуття європейців (зникло 23 види). Нарешті четверта фаза, E₄,&nbsp;— це сучасний стан всієї орнітофауни, що нараховує 187 видів, з яких 90 видів викликають занепокоєння (згідно зі списками Червоної книги Міжнародного Союзусоюзу Охорониохорони Природиприроди&nbsp;— The IUCN Red List of Threatened Species). Треба сказати, що вжиті в останні десятиліття серйозні заходи з охорони природи увінчалися певним успіхом. Після 1968&nbsp;р. на території Нової Зеландії жоден вид птахів не вимер<ref> [http://elementy.ru/news/431880 Причины вымирания птиц в Новой Зеландии менялись со временем]</ref>.

У журналі {{нп|Science Advances}} (&nbsp;19 Jun 2015) у статті «Прискорення сучасних людських видів втрат: введення шостого масового вимирання» ([http://advances.sciencemag.org/content/1/5/e1400253.full Accelerated modern human–induced species losses: Entering the sixth mass extinction]) вченими Херардо Себаллосом (Gerardo Ceballos), Полом Р. Ерліхом (Paul R. Ehrlich), Антонієм Д. Барноським (Anthony D. Barnosky) та іншими було описано результати досліджень щодо швидкості вимирання видів. Висновок, наведений у статті, невтішний. За останні 200 років, що відповідає початку індустріалізації людства, швидкість зникнення видів почала перевищувати природну норму, наведену у статті (1 вид з 10 &nbsp;000 на 100 років, тобто кожні сто років один вид з 10 &nbsp;000 зникає).

Згідно висновківз ученихвисновками вчених, наше глобальне суспільство почало знищувати види інших організмів прискореними темпами, ініціюючи вимирання з рекордною за останні 65 мільйонів років швидкістю.