Вогези: відмінності між версіями

Гірське пасмо, паралельне [[Рейн]]у на західному його березі. Починається на півночі від [[Бельфор]]а, біля джерел [[Мозель|Мозеля]], прямо високими обривистимиурвистими горами, без сполучних відрогів з [[Юра (гори)|ЮройЮрою]], і тягнеться на північ до витоків [[Лаутер]]у; північні відроги (у баварському [[Пфальц]]і) носять назву [[Гардт]]у, доходять до [[Вормс]]у і відділяються [[Нахе]] (Nahe), притокою Рейну, від [[Гундсрюк]]у.

Загалом довжина Вогезського пасма дорівнює 830 км. при ширині 40-60 км.; вона чудово відповідає пасму [[Шварцвальд]]а (на східному березі Рейну) по геологічній будові, зросту і напряму. Як і Шварцвальд, Вогези круто обриваютьсяуриваються до долини Рейну, з іншого ж боку&nbsp;— поволі знижуються до [[Лотарінгське плоскогір'я|Лотарінгського плоскогір'я]], перетнутого численними пасмами пагорбів.<br /> Пасмо складається з граніту, гнейсу, строкатих трісових пісковиків, червоного пермського лежня, порфірів, мелафіра і раковістого вапняку.

Вогезський хребет можна розділити на дві частини: південну, вищу, і північну. <br /> Середня висота південних Вогезів 950 м. Недалеко від початку пасма, на північ від [[Бельфорський прохід|Бельфорського проходу]], підноситься гора ''Беренкопф'' (1005 м), куполовиднібаньовидні вершини ''ЖіроманьіЖироман'ї'', або ''Ельзасськал'' (1290 м), і ''Серванс'' (1189 м). До цієї групи примикає пасмо [[Фосилль]] (серповидна&nbsp;— monts Faucilles), що тягнеться на захід, названий так по загальній формі своїй і що сполучає Вогези з [[Лангрське плоскогір'я|Лангрським плоскогір'ям]]. Далі, пасмо піднімається у куполовидної вершини ''Гебвіллера'', велетня Вогезів (1426 м), потім, при середній висоті 900 м, піднімаються ''Ротенбах'' (1319 м) і ''Гогепек'' (1366); у долинах, прилеглих до цієї гори, знаходяться витоки [[Мерта|Мерти]], [[Валонь|Валоні]] і [[Мозелотт]]а і чарівні озера [[Жерармер]], [[Бланшемер]]. Гори майже суцільно покриті лісом, на східних і південних схилах виноградники, розвалини замків. Чудові: [[Жіроманська долина]], рясна лугами, по річці [[Савурез]], [[долина Доллера]], [[Блументаль]] у [[Гебвіллер]]а, по річці [[Лаух]], [[Амарінська долина]] по річці [[Тур (річка)|Тур]].

Північні Вогези нижче південних: головна вершина ''Донон'' (1113 м). Гори поступово знижуються, у широкого [[Савернський прохід|Савернського проходу]] (Saverne) мають всього 380 м висоти, а далі на північ вони переходять в [[Лотарінгське плоскогір'я]] заввишки від 220—320 метрів. У Пфальці частина Вогезів, що знаходиться там, називається [[Гард]]ом і декілька підвищується: кінцева вершина, ''Доннерсберг'', досягає 780 м.

Вогезські гори містять великі мінеральні багатства, з яких найбільш важливі залізні, мідні, свинцеві, срібні руди, мармурові і гіпсові ломки, кам'яне і буре вугілля, в деяких місцях соляні і нафтові джерелародовища.