Англіканство: відмінності між версіями

Англіканське віровчення ґрунтується на [[Священні писання|Писаннях]], традиціях Апостольської церкви і вченні ранніх [[Отці Церкви|Отців Церкви]]. Англіканство, що є однією з гілок [[Західне християнство|західного християнства]], остаточно відокремилося від [[Римсько-католицька церква|Римсько-католицької церкви]] в часи [[Єлизавета I (королева Англії)|єлизаветинського]] релігійного примирення.

 

 

Рання англіканська догматика корелювала з сучасною їй реформаційною протестантською догматикою, проте вже до кінця XVI століття збереження в англіканство безлічі традиційних літургійних форм та єпископату розглядалося абсолютно неприйнятним з точки зору тих, хто стояв на радикальніших протестантських позиціях. Уже в першій половині XVII століття Церква Англії та пов'язані з нею єпископальні Церкви в Ірландії та північноамериканських колоніях розглядалися деякими англіканськими теологами і богословами як особливий, самостійний напрям християнства, що носить компромісний характер — «середній шлях» ({{lang-la|via media}}), між протестантизмом та католицизмом. Цей погляд особливо вплинув на всі подальші теорії англіканської ідентичності. Після Американської революції англіканські конгрегації в США і Канаді були перетворені в незалежні Церкви зі своїми власними єпископами і церковними структурами, що стали прообразами для багатьох новостворюваних, в ході розширення [[Британська Імперія|Британської імперії]] і посилення місіонерської діяльності, церков в Африці, Австралії та Тихоокеанському регіоні. У XIX столітті було введено термін «англіканство», який мав описати загальні релігійні традиції всіх цих церков, а також Шотландської Єпископальної Церкви, яка, хоча і утворилася з [[Церква Шотландії|Церкви Шотландії]], але розглядалась як церква, що розділяє ту ж ідентичність.