Кріпацтво: відмінності між версіями

Покріпачення селян відбувалося поступово в тісному зв'язку з розвитком великого землеволодіння. Першими кріпаками були «посаджені на землю» [[холопи]]. «[[Руська Правда]]» законодавчо визначила їхнє безправне становище, як і становище кабальних людей: [[Закупи|закупів]], [[рядовичі]]в, [[закладник]]ів та інших, що ставали кріпаками. Протягом [[11 століття|11]] — [[13 століття]] експлуатація всіх категорій феодально залежних селян була формою кріпосництва в [[Русь|Русі]].

 

В 14 — 15 століттях литовські великі князі та польські королі видавали жалувані грамоти [[русини|руським]], литовським, молдавським та іншим феодалам на володіння землею та покріпачення селян. До середини 16 століття в Україні-Русі було покріпачено до 20 % селянства. Численні урядові привілеї окремим феодалам і низка законодавчих актів (наприклад, [[Литовські Статути]]) встановили особисту залежність селян від феодалів.