Відкрити головне меню

Зміни

доповнення, уточнення
У 1900 році, за рік до Альфреда Фроліха, Бабінські описав адипозо-генітальний синдром у випадку пухлини гіпофіза, стан, який ще називають синдромом Бабінські-Фроліха. Наступного 1901 року він повідомив разом з Августином Шарпентьє про те, що [[зіниці Аргайлла Робертсона]] при нейро[[сифіліс]]і є проявом ураження центральної нервової системи. У 1902 році з Жаном Нажоттом він описав клінічні симптоми, які спричинює ураження в задне-бічній частині мосту (частина стовбура [[Головний мозок людини|головного мозку]], комплекс симптомів, який носить назву синдром Бабінскі-Нажотта. У 1905 році описав нейрофізіологічну основу однієї з клінічних форм сифілісу — ''tabes dorsalis'' (спинна сухотка). Він вивчав патологію мозочка і ввів терміни [[атаксія]] та дисдіаконезія як кардинальні симптоми ураження головного мозку.
 
На початку XX століття було зроблено багато спроб хірургічним шляхом оперувати пухлини спинномозкового каналу, але в основному ламінектомія робилася на неправильному, занадто низькому рівні. У 1910 році Бабінскі продемонстрував, що ретельне вивчення тактильної чутливості, проведене за визначеними ним принципами, призвело до правильного встановлення рівня проведення необхідної операції. Згодом ці спостереження були багато разів підтверджені.
1911 року першим провів операцію при пухлині в центральній нервовій системі<ref>[http://persons-info.com/index.php?v_nav=Б&pid=2583 Личности]</ref>.
 
У 1899 році виступив співзасновником Паризького товариства невропатологів,