Відкрити головне меню

Зміни

Ніяких змін в розмірі ,  29 днів тому
м
правопис
В експериментальних роботах А. Ніколайса ("Сховище", "Тотем", "Галактики"), в котрих він виступив не лише як хореограф, але й також як сценограф та композитор, прагнення до образної цілісності та вистави призвело до майже повному зрівнянні сенсової та образної значимості кожного з візуально-звукових компонентів. Хореографічна лексика Е.Хокінса, Дж. Уорінга, Дж. Батлера, П.Тейлора, котрі також виступали в той період, - синтез різноманітних шкіл та течій. Батлер тяготить до міфологічного та алегоричного рішення тим ("Єдиноріг", "Горгона та Монтікора" Менотті, "Портре Біллі" на музику Холідей). В своїй хореографії він першим використав прийоми джазової імпровізації. Метафорич. психологізм праць Тейлора, в котрих гумор поєднувався з атлетичною енергією рухів, комічне - з трагічним, дозволив незвичайно широко тлумачити їх зміст ("Скудора-ма" Джексона, "Громадське володіння" Мак-Доуелла. "Велика Берта" на певну музику).
 
При всієї різноманітності пошуків цих майстрів в їх мистецтві була спільна направленість. Пантомімічний початок, такий ж істотній в гостродраматичних постановках хореографів танцю модерн попереднього періоду, тут майже повністю виключалось. Танець почав розглядатись не лише як образ, котрий несе будь-яку цілком конкретну ідею і тому викликаючий певні емоції, а як деякий об'єкт огляду, повинен пробуджувати в глядачі вільні асоціації. Творчість цих майстрів стимулювало зацікавленість до нових форм хореографії. З'явилось безліч нових експериментальних труп та груп. З цим надзвичайно різноманітним по художнім намірам середовищі виділялись талановиті хореографи (Т.Тарп, Е.Саммерс, А.Халпрін, М.Дітмонг, Н.УокерВокер та ін.), котрі отримали визнання на початку 70-х рр. Більшість з них не вважають сцену основним місцем для виступів. Вистави створюються на самих неочікуваних майданчиках. Відмова від фронтальності, центричності композицій, сценічного костюма, гриму, музики, танцювальної техніки, узаконювальні позатанцювальні рухи, прийомів хеппенінгу, серійної музики, використання джазу, музики кантрі та рок - все це породило нові форми хореографії та взаємовідношення танцівників з глядачем.
 
Методи творчості, котрі застосовуються представниками танець модерн, варіюються від критичного реалізму, котрий слугує дійсним засобом викриття буржуазного суспільства, до формалістичних прийомів, котрими хореографи намагаються виразити свій протест. Висуваючи як основоположну доктрину повної свободи самовираження, вони тим самим відкриваючи доступ творам, в котрих іноді відсутність майстерності та професіоналізму видається за новації та мистецтв, шукання. Найбільш розповсюдження танець модерн отримав в країнах з багатим музично-танцювальним фольклором або ж з давніми театральними традиціями, де не було свого класичного балету.
156 972

редагування