|
У XIX столітті італійський композитор [[Джузеппе Верді]] намагався зупинити постійне підвищення стандарту висоти настроювання оркестрів. В 1874 він написав «[[Реквієм (Верді)|Реквієм]]», зазначивши, що цей твір має виконуватись у строї, відповідному офіційному французькому стандарту ''diapason normal'', при якому нота Ля (A4) налаштовувалася на 435 Гц. Згодом він зазначив, що частота в 432 Гц була б трохи кращим варіантом для оркестрів<ref name="Rosen">[https://books.google.com/books?id=t_iB90JnPrwC&pg=PA17&dq=Verdi+tuning&ei=dbVwSqXPK4WyNq7gzM4O Rosen, David, ''Verdi, Requiem'']</ref>. Одним із рішень, яке він запропонував, було наукове настроювання нот. Але намагання Верді були малоуспішними<ref name="Rosen"/><ref>[https://books.google.com/books?id=a9pxTc4FjOUC&pg=PA331&dq=Verdi+tuning&ei=dbVwSqXPK4WyNq7gzM4O Letter from Verdi to Giulio Ricordi,] ''Verdi's Aida'', Giuseppe Verdi, Hans Busch</ref>.
В 1988 році [[Ліндон Ларуш]] і {{нп|Інститут ШиллєраШиллера||en|Schiller Institute}} ініціювали кампанію із затвердження наукового строю як загальноприйнятого стандарту для концертного налаштування інструментів у [[Класична музика|класичній музиці]]. Інститут назвав цей стрій «налаштуванням Верді», через зв'язок із відомим композитором<ref>{{cite book |url=https://books.google.com/books?id=5rf7MpeR9gsC&pg=PA36 |page=36 |title=Measured Tones: The Interplay of Physics and Music, Second Edition |edition=3 |first=Ian |last=Johnston |publisher=CRC Press |year=2009 |isbn=1420093479}}</ref>. Не дивлячись на те, що Верді використовував налаштування в 432 Гц, як частоти для ноти A4, а не 430,54. Інститут ШиллєраШиллера стверджує, що він має в основі ту саму математичну основу: 256 Гц для ноти До першої октави<ref>{{cite web |url=http://www.schillerinstitute.org/music/rev_verdituning.html |title=For a Verdi Opera in the Verdi Tuning in 2001 |publisher=Schiller Institute |year=2001 |accessdate=April 21, 2013}}</ref>. Інститут також наводить аргументи на користь «наукового строю», говорить про її історичну коректність, посилаючись на трактат [[Йоганн Кеплер|Йоганна Кеплера]] про рух планетарних мас<ref>{{cite web|url=http://www.schillerinstitute.org/music/revolution.html|title=The Science of Music|publisher=The Schiller Institute|date= |accessdate=2009-07-28}}</ref>. Опонентом щодо цієї ініціативи став оперний співак {{нп|Стефан Закер||en|Stefan Zucker}}. Він стверджував, що Інститут запропонував затвердити використання «наукового строю» в Італії обов'язковим, що передбачало накладання штрафу і конфіскацію усіх камертонів, настроєних інакше. Закер написав, що він вважає твердження Інституту ШиллєраШиллера про стрій Верді історично не достовірними. Тім Пейдж із видання «Newsday» повідомляв, що послідовники ініціативи Інституту ШиллєраШиллера проводили демонстрації на вулиці довкола концертних залів ізз петиціями, аби не допустити музику [[Антоніо Вівальді]], і навіть зірвали концерт під керівництвом {{нп|Леонард Слаткін|Леонарда Слаткіна|en|Leonard Slatkin}} з метою роздати брошури з написом «Леонард Слаткін служить Сатані»<ref>{{cite web|url=http://www.belcantosociety.org/pages/magazine2.html |title=Opera Fanatic Magazine |publisher=Bel Canto Society |date= |accessdate=2008-10-23}}</ref>.
== Примітки ==
|
