Янівський цвинтар: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 20:
== Історія ==
=== Відкриття ===
У другій половині XIX сторіччя населення Львова різко зростало — від 70 тисяч осіб 1857 року<ref name="населення">''Лозинський Р. М.'' Етнічний склад населення Львова (у контексті суспільного розвитку Галичини). — Львів, 2005. — С. 149.</ref> до майже 120 тисяч станом на 1890 рік<ref name="населення"/>. Через щільну забудову довкола [[Городоцький цвинтар (Львів)|Городоцького]] та [[Стрийський цвинтар (Львів)|Стрийського]] цвинтарів їх неможливо було розширити{{sfn|Cmentarz Janowski...|2017|місце=Т. 1|с=83}}, а везти тіла зі всього міста до [[Личаківський цвинтар|Личаківського цвинтаря]] було проблемно та нерозумно.
 
У 1884—1885 роках міська дорадча Рада здоров'я, а також спеціально скликана комісія з членів магістрату й міської ради дійшли до висновку, що найбільш підходящим місцем на новий цвинтар буде Янівське передмістя, а саме ділянка по вул. Янівській (сучасна [[вулиця Шевченка (Львів)|вул. Шевченка]]){{sfn|Cmentarz Janowski...|2017|місце=Т. 1|с=84}}. У грудні 1885 року відбулися громадські слухання, де, серед інших, зібралися громадяни, які мали нерухомість у цьому районі, однак ніхто з них не висловив офіційних заперечень проти закладення цвинтаря{{sfn|Cmentarz Janowski...|2017|місце=Т. 1|с=90}}. У січні 1886 року на адресу міської ради надійшов лист за підписом кількох мешканців, чиї землі знаходилися при Янівській рогатці — вони писали, що не погоджуються на створення там цвинтаря, оскільки сморід від тіл буде робити працю в полях неможливою, а тамтешній піщаний ґрунт не підходить для цвинтаря, оскільки не сприяє розкладанню решток{{sfn|Cmentarz Janowski...|2017|місце=Т. 1|с=91}}. Міська влада не врахувала цієї скарги, а довірилася рішенню комісії та санітарним висновкам Ради здоров'я й 13 травня 1886 року видала ухвалу про відкриття третього ґмінного християнського кладовища за Янівською рогаткою{{sfn|Cmentarz Janowski...|2017|місце=Т. 1|с=91}}. Тоді ж влада розпочала переговори з власниками ділянок, які були передбачені під цвинтар, для викупу цих земель. 31 травня незадоволені мешканці подали скаргу до Галицького намісництва для перегляду рішення міської влади. Другу половину 1886 року та 1887 рік тривали дискусії та експертизи для встановлення придатности визначених земель для поховання людей. Група мешканців, яка виступала проти закладення цвинтаря, дійшла аж до кабінетів Міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини{{sfn|Cmentarz Janowski...|2017|місце=Т. 1|с=94}}. Через бюрократичну тяганину цвинтар не було відкрито 1 жовтня 1887 року, як початково планувала міська влада{{sfn|Cmentarz Janowski...|2017|місце=Т. 1|с=95}}. Зрештою, на початку 1888 року австрійське МВС вирішило не продовжувати цей адміністративний процес, пославшись на недотримання строків подання скарги (апеляції) — після отримання рішення Намісництва 3 червня 1887 року ініціативна група (яку очолив Владислав Нєдзвецький) мала чотири тижні часу, до 1 липня, для оскарження цього рішення, натомість до Відня лист з оскарженням дійшов аж 14 липня 1887 року{{sfn|Cmentarz Janowski...|2017|місце=Т. 1|с=96}}.
Рядок 26:
Коли було залагоджено всі формальності, роботи пішли швидше: 5 липня 1888 міська рада ухвалила рішення про поділ міста на три зони поховань (між Янівським, Стрийським і Личаківським цвинтарями){{sfn|Cmentarz Janowski...|2017|місце=Т. 1|с=99}}, а вже 5 серпня 1888 року на цвинтарі здійснено перші поховання{{sfn|Cmentarz Janowski...|2017|місце=Т. 1|с=118}}.
 
=== Соціальний поділ ===
Ще до закладення Янівського кладовища, в середині XIX ст. тіла вбогих, бездомних, сиріт, немовлят, хворих, ув'язнених, злочинців і самогубців прийнято було ховати на [[Стрийський цвинтар (Львів)|Стрийському]], а не Личаківському кладовищі{{sfn|Cmentarz Janowski...|2017|місце=Т. 1|с=75}}. Також на Стрийському цвинтарі в безіменних могилах спочили російські солдати, які померли від хвороб під час походу на Угорщину 1849 року. Усе це не додавало популярности цвинтарю — львів'яни прагнули хоронити близьких на Личакові. Наприклад, за статистикою 1859-1862 років Личаківська некрополія приймала близько 1200 поховань щороку, тоді як Городоцька і Стрийська разом — біля 600, попре те, що ці цвинтарі обслуговували більшу кількість районів міста. Хоча місто було поділене на округи, жителі яких мали бути поховані на відповідних цвинтарях залежно від кварталу, де мешкали, існувала можливість змінити місце поховання за додаткову оплату. [[Личаківський цвинтар]] уже тоді вважали «елітним», а поховання там були в 1,5-2 рази [[Гульден|флоринів]] дорожчі{{sfn|Cmentarz Janowski...|2017|місце=Т. 1|с=77}}{{sfn|Cmentarz Janowski...|2017|місце=Т. 1|с=99}}.
 
Після закриття Городоцького (1875) і Стрийського (1893) цвинтарів саме Янівський перейняв роль місця поховання бідніших верст населення Львова. Відповідно до міських поховальних тарифів, плата за поховання та збереження могили (на 10 років) на Личаківському цвинтарі в 2-3 рази перевищували відповідну суму на Янівському{{sfn|Cmentarz Janowski...|2017|місце=Т. 1|с=111-112}}. У статті «Газети Львівської» за 1901 рік ішлося, що на [[День усіх святих]] «всіма вулицями міста ішли тисячі осіб, на Янівський цвинтар переважно пішки, на Личаківський — трамваями, фіакрами та екіпажами»{{sfn|Cmentarz Janowski...|2017|місце=Т. 1|с=115}}. Типовий краєвид біднішого некрополя не містив стільки пишних скульптур і гробівців, а складався переважно зі скромних земляних могил з дерев'яними хрестами. Велика кількість знаних містян, які відвідують могили своїх рідних і близьких на Личакові, притягувала увагу журналістів саме туди, а про Янівський цвинтар згадок у пресі було значно менше{{sfn|Cmentarz Janowski...|2017|місце=Т. 1|с=117}}.
 
=== Поховання ===
Найдавніше поховання перенесено з Городоцького цвинтаря. Надгробок являє собою скульптурне зображення плакальниці, виконане, ймовірно, скульптором [[Йоган Шімзер|Йоганом Шімзером]] у [[1820-ті|1820-х]] роках. Знаходиться на могилі лікаря Йогана Махана (помер [[1815]]).<ref name="Харчук 2012 51"/>