Омега (кирилиця): відмінності між версіями

'''Ѡ''', '''ѡ''' (омега) — буква [[Старослов'янська|старо-]] і [[Церковнослов'янська мова|церковнослов'янської]] кирилиці, інші назви: '''от''', '''о'''. Відповідає грецькій букві [[Омега (літера)|омега]] (Ω, ω). В [[Кирилиця|кирилиці]] має вигляд [[Файл:Омега_широкая.jpg|безрамки|40x40пкс36.9886x36.9886px]], в старій [[Глаголиця|глаголиці]] — [[Файл:GlagolitsaOht.gif|безрамки|20x20пкс]].

У [[Староцерковнослов'янська мова|старослов'янській мові]] омега за звучанням не відрізняється від звичайної літери О; вживання тієї чи іншої з цих букв визначалося естетичними міркуваннями і вільним місцем в рядку (природно, за винятком числового використання букв). Досить рано виробилася традиція писати через омегу поєднання від на початку слова, ставлячи при цьому літери одна на одну; так виник знак '''Ѿ''', який досить часто вважають буквою.

У [[Берестяні грамоти|берестяних грамотах]] іта в рядібагатьох інших пам'ятокятках побутової писемності омега вживається в XI—XIV століттях в основному лише в складі прийменника «''од''» (іноді також сполучника «''оть''») і скороченим записом під титлом імені [[Іоанн]]. Починаючи з XIV століття в берестяних грамотах поширене вживання омеги на початку слова і після голосної (з аналогічною функцією виступає «''о широке''»), при цьому над омегою може ставитися горизонтальна риска або крапки.

<br/>{{cyrillic navbar}}{{Писемності}}