Давньопольська мова: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
→Період XIV — початку XVI століття: доповнення |
→Період XIV — початку XVI століття: доповнення |
||
Рядок 137:
* Продовження процесу переходу ''ir'' > ''er'', ''irz'' > ''erz''.
* Втрата до XVI століття протиставлення голосних фонем за довготою-короткістю. Замість нього сформувалося в деяких випадках протиставлення чистих ({{lang-pl|jasny}}) і звужених ({{lang-pl|ścieśniony, pochylony}}) голосних (довгі голосні в давньопольській були вузькими і високими: /ō/ вимовлялося як /ȯ/, /ā/ — як /е/, /ē/ — як /e<sup>і</sup>/ або /e<sup>y</sup>/; при втраті довготи звуження в цих звуках стало їхньою основною ознакою), довгі і короткі /i/ та /u/ якісно не розрізнялися і злилися в короткі фонеми /i/ та /u/. У часи [[Якуб Паркошовіц|Я. Паркошовіца]] довгі голосні ще існували, а за свідченням С. Заборовського, в [[1514]] році їх вже не було{{sfn|Walczak|1999|с=81—82}}.
* Втрата ближче до другої половини XV століття довготи, як і іншими голосними у цей період, носовим /ą/: він був перетворений на /ą/ (з вимовою, близькою до /a/), короткий носовий /ą/ перейшов в /ę/.
* На рубежі XV і XVI століть ствердли приголосні ''š'', ''ž'', ''č'', ''ǯ'', ''c'', ''ʒ'' і, навпроти, ''k'' та ''g'' пом'якшилися перед ''y'' (після чого ''y'' змінилося в ''i'') і ''e''{{sfn|Walczak|1999|с=86}}.
* Розвиток так званої «розщепленої» вимови носових голосних перед [[проривні приголосні|проривними приголосними]].
* Дисиміляція в групі ''ćc'' (з ''*tъ̭c'') > ''jc'' у другій половині XV століття.
* Збільшення частотності вживання приголосних /f/, /f'/ у результаті запозичень з [[німецька мова|німецької]] і [[латинська мова|латинської мов]], часто через посередництво чеської мови.
=== Морфологія ===
| |||