Народився {{ДН|25|11|1838|13}} року в сім'ї сільського священикасвященника в [[Стеблів|Стеблеві]], нині [[селище міського типу]] [[Корсунь-Шевченківський район|Корсунь-Шевченківського району]] [[Черкаська область|Черкаської області]], [[Україна]]. Батько його, Семен Степанович, був освіченою людиною прогресивних поглядів, мав велику домашню книгозбірню і на власні кошти влаштував школу для селян, в якій його син і навчився читати й писати. Змалку І. Левицький познайомився з історією України з книжок у батьківській бібліотеці. На сьомому році життя хлопця віддали в науку до дяка, який вчителював у духовному училищі при [[Миколаївський монастир (Богуслав)|Богуславському монастирі]]. Там опанував латинську, грецьку та церковнослов'янську мови. Незважаючи на сувору дисципліну, покарання й [[Схоластика|схоластичні]] методи викладання, Левицький навчався успішно й після училища в чотирнадцятилітньому віці вступив до [[Київська духовна академія (1819—1918)|Київської духовної семінарії]], де навчався з 1853 по 1859 рік. У семінарії захоплювався творами [[Шевченко Тарас Григорович|Т. Шевченка]], [[Пушкін Олександр Сергійович|О. Пушкіна]] та [[Гоголь Микола Васильович|М. Гоголя]].
[[Файл:Нечуй-Левицький І1.jpg|міні|200пкс|Іван Левицький під час навчання в Київській духовній академії (1861—1865)]]
