Вікіпедія

Лемківщина: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
уточнення
Рядок 55:
На поч. 20 ст. провідною течією у суспільно-політичному житті Лемківщині було [[москвофільство]], ідеї якого поширювали переважно місцеві православні священики ([[Максим_Сандович_(Горлицький)|Максим Сандович]], [[Гудима Ігнатій Пилипович|Ігнатій Гудима]], Яков Медвецький, Дімітрій Хиляк, Даміян Вендзілович та ін.).
 
Під час [[Перша Світова війна|Першої Світової війни]] значна кількість москвофільської частини населення Лемківщини відступила з російським військами в 1915 році, з решти австро-угорським урядом втокремленівиокремлені [[колабораціоніст]]и і поміщені в [[Талергоф]]і.
 
[[Файл:Peremozhne 2008.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Пам'ятник преселенимпереселеним [[лемки|лемкам]] у с. [[Переможне (Лутугинський район)|Переможному]] [[Луганська область|Луганської області]]]]
Серед провідних діячів українського національного руху на ''Лемківщині'' були В. Хиляк, П. Ліницький, В. Яворський, [[Кубійович Володимир|В. Кубійович]], М. Дороцький, О. і В. Константиновичі, О. Гудзьо, В. Бучацький, Й. Лукасевич та ін.
 
Після розвалу Австро-Угорщини у східній частині Лемківщині було проголошено [[Східно-Лемківська Республіка|Східно-лемківську республіку]], яка у [[1918]]—[[1919]] творила Сяніцький комісаріат [[ЗУНР|Західно-Українськоі Народної Республіки]] з центром у с. Команчі (гол. П. Шпилька). У середині лютого [[1919]] р. вона була ліквідована польськими військами.
 
Одночасно у західній частині Лемківщини [[5 грудня]] [[1918]] р. конгресом з 500 делегатів, що представляли 130 сіл регіону, було проголошено [[Лемко-Русинська Республіка|Лемковсько-Руську (чи Лемко-Русинську) Республику ]] («столиця» — село [[Флоринка]]), яка мала виразно проросійську орієнтацію. Конгрес призначив Виконавчий комітет Лемківщини («Начальный совѣтъ Лемковщини») під головуванням Михайла Юрчакевича. [[20 березня]] [[1920]] р. у Флоринці було скликано «Верховну раду Лемківської Русі» («Верховний совѣтъ Лемковской Руси») з 26 осіб та Виконавчий комітет (Исполнительный комитетъ) з п'яти осіб під керівництвом Ярослава Качмарчика, що став виконувати функції лемківського уряду. На початку [[1921]] р. керівники республіки [[Ярослав Качмарчик]], Дімітрій Хиляк і Ніколай Громосяк були заарештовані та піддані судові за нібито «антипольску агітацію», проте їх пізніше було виправдано як таких, що виконували «волю народу».
 
Так само, як і Східно-Лемківська, Лемківсько-Руська республіка була анексована Польщею.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Лемківщина