|
Приблизна кількість картин Фріди Кало, за різними оцінками, варіюється від менш ніж півтораста {{sfn|Dexter|2005|p=11}} до близько двохсот{{sfnm|1a1=Deffebach|1y=2006|1p=174|2a1=Cooey|2y=1994|2p=95}}<ref name="HerreraOxfordArt" />. На її ранніх творах, датованих серединою 1920-х, видно вплив майстрів Відродження і європейських художників-авангардистів, як-от [[Амедео Модільяні]]{{sfnm|1a1=Dexter|1y=2005|1p=14|2a1=Barson|2y=2005|2p=58|3a1=Kettenmann|3y=2003|3p=22}}. До кінця того десятиліття Фріда черпала натхнення переважно в мексиканському народному мистецтві{{sfn|Friis|2004|pp=54}}, наблизившись до таких його рис, як «фантазія, наївність та захоплення насильством і смертю»<ref name="HerreraOxfordArt" />. Вона створила стиль, у якому реальність перепліталась з сюрреалістичними елементами, й часто зображала біль і смерть<ref>{{cite web|url=http://worldbook.planetasaber.com/encyclopedia/default.asp?idreg=121563&ruta=Buscador|title=La Visión Femenina del Surrealismo|date=2014|website=Hispánica Saber|publisher=Editorial Planeta|language=es}}</ref>.
Одним із перших апологетів Фріди став представник сюрреалізму Андре Бретон. іВін зарахував її до цього напряму як мисткиню, що нібито розвинула свій стиль, «нічого не знаючи про ідеї, які мотивували діяльність моїх друзів і мою власну»{{sfn|Ankori|2002|p=2}}. Це перегукувалось зі словами Бертрама Д. Вольфе, який написав, що Фрідине мистецтво — це «свого роду „наївний“ сюрреалізм, який вона вигадала для себе»{{sfn|Mahon|2011|p=33}}. Хоча Бретон вважав її головно жіночою силою в рамках цілого сюрреалістичного руху, однак Фріда ставила постколоніальні теми та питання понад засади сюрреалізму{{sfnm|1a1=Mahon|1y=2011|1pp=33–49|2a1=Dexter|2y=2005|2pp=20–22}}. Бретон також описував її мистецтво «дивовижно розміщеним у в точці перетину двох ліній — політичної (філософської) і художньої»<ref>{{Cite book|title=History of the Surrealist Movement|last=Durozoi|first=Gerard|publisher=The University of Chicago Press|year=2002|isbn=978-0-226-17412-9|location=Chicago and London|page=356}}</ref>. Хоча Кало згодом брала участь у виставках сюрреалістів, та перед тим заявляла, що «ненавидить сюрреалізм», вважаючи його «буржуазним мистецтвом», а не «справжнім мистецтвом, якого люди сподіваються від художника»{{sfn|Helland|1990–1991|p=12}}. Серед деяких істориків мистецтва виникла суперечка, чи варто її роботи взагалі класифікувати як такі, що належать до цього руху. Згідно з Андре Кеттенманном, Фріда була [[символізм|символісткою]], зосередженою в основному на зображанні своїх переживань{{sfn|Kettenmann|2003|p=70}}. Емма Декстер заперечувала це й стверджувала, що Фрідина суміш фантазії та дійсності постала переважно з міфології ацтеків і мексиканської культури, а не з сюрреалізму. Тож доречніше розглядати картини Кало як такі, що мають більше спільного з [[Магічний реалізм|магічним реалізмом]], також відомим під назвою «[[нова речевість]]». Його адепти поєднують реальність із фантазією і застосовують стиль, подібний до Фрідиного, наприклад лінійну перспективу, чітко окреслені фігури та яскраві барви{{sfn|Dexter|2005|pp=21–22}}.
=== ''Мексиканідад'' ===
|
