Відмінності між версіями «Формула Клейна — Нісіни»

нема опису редагування
(Хто і коли запропонував формулу)
де <math>\epsilon = \hbar \omega_1/m_0c^2</math>, <math>\hbar = h/2\pi </math>, а <math>\omega_1</math>- частота падаючої хвилі. Повний переріз комптонівського розсіювання на вільному [[електрон]]і:
 
: <math>\sigma_k = 2\pi r_0^2 * \left([\frac{1+\epsilon}{\epsilon^2}\left(\frac{2+2\epsilon}{1+2\epsilon} - \frac{\ln(1+2\epsilon)}{\epsilon}\right) + \frac{\ln(1+2\epsilon)}{2\epsilon} - \frac{1+3\epsilon}{(1+2\epsilon)^2}\right)], \epsilon=\frac{\hbar \omega }{m_0c^2} </math><ref>[http://www.pa.msu.edu/~huston/phy192_s08/compton The Compton Effect]</ref>
 
Ця формула і називається формулою Клейна&nbsp;— Нісіни. Її отримали Оскар Клейн та [[Йошіо Нішіна]] [[1928]] року. Вона добре підтверджується [[експеримент]]альними [[дослідження]]ми, якщо енергія <math>\hbar \omega </math> падаючого фотона значно більша енергії електрона <math>m_0c^2, \hbar \omega \gg m_0c^2</math>, тобто <math>\lambda \ll \lambda_0 </math>, де <math>\lambda_0 </math>— комптонівська довжина хвилі електрона.
Анонімний користувач